PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
У Києві є секретні квартири, де жінки ховаються від агресорів | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Києві є секретні квартири, де жінки ховаються від агресорів

Вікна-Новини

Вікна 18:00

«Вікна» знайшли в Києві секретні квартири, де жінки можуть сховатися від агресорів. Вони переховуються від колишніх, аби їх не вбили. Доброчинці пропонують їм не тільки прихисток, а й допомогу психологів, аби вони перестали відчувати себе жертвами. 
Кризова квартира – об’єкт секретний. Втім іноді їх знаходять. Два тижні тому хлопець намагався відвідати вже колишню подругу, яка на сьомому місяці вагітності. А до того бив її так, що лікарі швидкої ледь відволодали. 
Тут нині мешкає шестеро дівчат. Камери бояться, четверо від фільмування відмовляються категорично. Тетянка після вагань таки погоджується. А Іра зголошується розповідати. З дитиною ховається від двох чоловіків, що її зґвалтували. Тоді була на першому місяці вагітності.
«Я их посадила. Теперь они меня хотят убить, за то что я их посадила. Они отсидели по полгода всего», – каже жінка.
Соціальна квартира – проект одного з вітчизняних доброчинних фондів. Кажуть, важливо не тільки притулок дівчатам дати. З ними працюють психологи. 
«Жертва она считает, что она его спровоцировала. Она не так чашку поставила. Не таким тоном сказала. Да. И она будет стараться в следующий раз подстроиться. А агрессор будет искать новую причину. И он ее найдет. Если круг не разорвать жертва-агрессор, то в дальнейшем одну из моделей забирают дети», – пояснює Ольга Осадча, менеджер проекту «Соціальна квартира».
Всіх мешканок квартири колишні били. І забили настільки, що більшість те й за насильство не вважають. 
У всіх дівчат, що тут живуть, маленькі діти. Доброчинці хочуть не тільки врятувати від насильства жінок, а й дітей від притулків. Бо замордована беззахисна жінка дуже часто віддає дитину. Ганна це пройшла 2 роки тому. Віддала Леру в дитбудинок.
«Были такие моменты, что я ночью с ребенком уходила из дому. Чтоб ребенок поспал. В той квартире не возможно было находиться. Пьянки-гулянки. Драки, я постоянно под раздачу попадала. Били. И очень сильно били. Был перелом не раз», – розповідає волонтерка Ганна Завадська.
Ганна пішла до психологів. Після того кинула батька дитини, що її вагітну бив. Забрала Леру з сиротинця. Тепер у неї новий хлопець. І вона вже давно не плакала. 
«Я не тот слабый человек, которым был. Что я человек, который может за себя постоять. Могу защитить своего ребенка. Я поняла, что кроме меня моего ребенка никто не сможет защитить», – каже волонтерка Ганна Завадська.
Вона тепер волонтерка кризового центру і частий гість – приклад у соціальній квартирі для жертв насильства.