PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Батьки віддають дітей у садочки вдома через перенаселення в комунальних

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Педіатри б’ють на сполох, бо у столичних садочках – перенаселення. Мами стають у чергу за кілька років. Та місць усе одно не вистачає. Вже у вересні у спальних районах Києва буде до 45 дітей у групі. Тож шанси захворіти у малят зростають геометрично. Але є альтернативні варіанти – садочки вдома. 
Як тільки народила, Ольга записалася в чергу в комунальний дитсадок. Її будинок поруч. Вона стала 447-ю в черзі. Минуло 2 роки і в вересні її дитина в цей заклад не піде. Завідувачка сказала – місця раптово скінчилися. 
«Завідувачка сказала – а нащо ви такого бідного чоловіка знайшли. Знайдіть нового, хай вам няньку винайме. Чоловік є і буде. Не варіант міняти чоловіка», – каже коцюбинчанка Ольга Матюшок.
Інша матуся місце дістала, щоправда, через магазин.
Громадські активісти підрахували, в Коцюбинському без дитсадків 500 дітей. В сусідньому Ірпені 1,5 тисячі. Організація Ігоря третій рік моніторить становище в регіоні. Перенаселення катастрофічне, група на 35 дітей – уже не диво. Діти з інфекцій не вилазять.
«Мене особисто турбує те, що відбувається в ясельних групах. Ці діточки найбільш не захищені. Він не може прийти і сказати, що я спав з кимось на одному ліжечку. Були випадки, коли діточок не було куди класти і їх клали по двоє», – розказує громадський активіст Ігор Домбровський.
Олена знайшла альтернативу. Веде сина в під’їзд. У 3-кімнатній квартирі є приватний дитсадок. У державному за місяць вона платила би 200 гривень. Тут на місяць до 2 тисяч виходить. Але син щасливий. 

«Выбираем обед. Петя, что ты хочешь, я борщ, Матвей – я омлет, Андрюша, а ты? А я в садик хочу», – каже мати Олена Лифіренко.
Сьогодні з дітьми викладачка англійської – Оля. До обіду – перша прогулянка. Своєї території нема – група прямує у звичайний парк. 
Оля розповідає, що більше як десятеро дітей у групі не буває. Тож хворіють не так часто, як у звичайних садках. Ще відмінність: разом із 5-річними бавляться дітки двох років. 

«Вони беруть приклад зі старших. Малеча часто за собою не прибирає тарілочку. А коли баче, що всі старші дітки прибрали, а я залишив, то він швиденько забирає тарілочку. – А ліжечка? – Ми самі застіляєм ліжечка», – пояснює педагог Ольга Семененко.
Ще одна перевага: діти їдять те, що принесе зранку мама. Замість борщу, якого півгрупи не їсть, тут даватимуть макарони.
В інспекції, що контролює навчальні заклади, визнають, що мінізаклади – то альтернатива, у Європі то поширено. Але серед трьох приватних садочків у кожних двох інспектори знаходили величезні порушення, наприклад, використання підвального приміщення під садок.
Вчать, як вирішили батьки віддати дитину до приватників, треба обов’язково цікавитися найважливішим. 
«Якщо батьки віддають на цілий день, має бути місце, де спати. Щоб нормально розвивалась нервова система, емоційна система. Питаю, де у вас місто, де сплять діти, питаю, де. – Немає, батьків влаштовує. Якщо батьки на то йдуть, держава має втручатись, треба захищати права дитини», – відповідає Михайло Гончаренко, голова держінспекції навчальних закладів.
Інші важливі питання, які потрібно поставити, де зберігатимуть їжу, що передала мама. Яка освіта у вихователя, чи проходить він регулярно медогляд. І хто з медиків допоможе, як дитині, боронь Боже, стане зле.