PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
На Тернопіллі дітей вчать, як вижити в лісі без вогню | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Тернопіллі дітей вчать, як вижити в лісі без вогню

Вікна-Новини

Вікна 22:00

У літньому таборі на Тернопіллі, що його заснували козаки-характерники, загартовують дітей. Там вчать, як готувати в польових умовах і вижити в лісі, коли нема вогню.
Доки табір спить, вони йдуть по воду до джерела. Дмитро та Руслан встали на годину раніше – бо чергові.
З наметів вилазять заспані: понад два десятки хлопців і 4 дівчинки. Всі переважно молодшого шкільного віку. Кілька хвилин, аби умитися, і ранкова пробіжка.
Максим із Максимом готують сніданок. Це одна з навичок козацького табору – вміти готувати їсти у польових умовах.
Перед їжею вони, як прадавні українці, моляться. Але їх молитва не християнська.
Цей табір заснували козаки-характерники. Вони рідновіри. Це прадавня слов’янська віра, що культивує вшанування язичницьких богів. Свої знання хочуть передати і дітям.
«Ми навчаємо тим традиційним слов’янським вміння, які людина не може ніде осягнути. Наприклад, зцілювати руками, володіти стихіями і вміти володіти собою, ну наприклад, пройти по розпеченому вугіллю чи лягти на побите скло. В них є іспити, під час яких вони мають розвіяти хмару або зробити дощ», – розповідає Володимир Куровський, верховний отаман характерного козацтва.
«Вікна» просять продемонструвати чари характерників. Ті запевняють, чари діють лише на великі грозові тучі. А надворі ясно. Тож замість цього пропонують показати, як вони медитують на вогонь – для концентрації. 
Одне з головних занять – бойове мистецтво. Разом з цим гартують себе стародавніми козацькими іграми. 
Пізно ввечері таборяни обіцяють продемонструвати «Вікнам» невеличкий іспит. Двом 12-річним Максимам і 11-річній Златі доручають розкласти вогонь у лісі, та протриматися у темряві – скільки зможуть. У кожного лише ніж та по 3 сірники. Першими їх безрезультатно псує дівчина. Пояснює чому: «Якщо подумати логічно – сірників не хватає».
В Максима теж не виходить одразу. Він рубає гілки, збирає хмиз. І останнім сірником йому такі вдається підпалити порожнього коробка. Але вогонь гасне.
З трьох розкласти вогню не вдалося нікому. Але експериментом старші задоволені.

«Бог дає людині іспит, якщо йому треба запалити вогонь, якщо у нього немає цього страху, то буде вогонь. Якщо у нього всередині, в душі є страхи, то в нього не буде вогню. Таким чином, щоби переступити цей страх – буде ночувати без вогню», – пояснює Святогор Корольчук, хорунжий характерного козацтва.