У Вінниці пройшов суд над померлим правозахисником Гройсманом

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Сьогодні провели в останню путь вінницького правозахисника Дмитра Гройсмана. Він помер через невиліковну хворобу серця. Та прощання зранку розпочалося з судового засідання – слухали так звану порносправу, за якою останні два роки його судили. 
Під столичним моргом – дружина та друзі. Приїхали по тіло Дмитра Гройсмана. З Вінниці до Києва він мав обернутися туди й назад. Це був звичайний робочий понеділок. Та надвечір сталося непоправне – серцевий напад. Справдився діагноз, який кардіологи поставили йому 4 роки тому.

«Він не сприймав серйозно той діагноз. Він просто не боявся нічого, в тому числі смерті», – сказав Віктор Ролик, друг та лікар Дмитра Гройсмана.
За іронією долі студент-медик Дмитро Гройсман не раз витягував квитка на іспитах з питанням про цю хворобу. Ще тоді знав, що невиліковна. Проте не знав, що за 10 років її виявлять у нього. Про це написав у своєму блозі:
«Я маю померти раптово й зовсім безболісно. Адже теж «плюс» за нашої «безкисневої» доби. Поки не лікуватимуся, бо не знаю як. Однак, спробую пожити якось ефективно».
Вже тоді відомий боротьбою за скасування смертної кари правозахисник, затято обстоює утікачів та борців з правоохоронцями. Він завжди має напохваті міцне слівце та відверто сміється з системи. За фото та відеоролик, який розмістив у соцмережі, про російського правозахисника Едуарда Лимонова, проти нього порушують карну справу. 
За два роки – понад 70 судових засідань. Сьогодні врешті заключна частина. Останнє слово, що встиг написати сам, читає його адвокат. 
«Що вважаю усю цю кримінальну справу сфабрикованою та надуманую. Я не вважаю себе винуватим і не відчуваю суму, жалю чи каяття щодо діянь у вчиненні яких мене можуть визнати винуватим. Відтак, моє виправлення не можливе в принципі», – прочитала адвокат Наталя Гурковська.
Захист наполягає на виправданні, обвинувачення прохає закрити справу через смерть. Суд відкладає ухвалення вироку. Громада йде на поховання. Ті, хто не знав про діагноз, не вірять у раптову смерть Гройсмана. 
В те, що Дмитра немає, не може повірити і його товариш Антон. У день смерті правозахисника вони говорили телефоном. Він і досі не може видалити цього номера.
Прощання організували в патанатомічному бюро на території обласної лікарні. Без відспівування. Тут небіжчик рік працював інтерном. 
Провести в останню путь Гройсмана зібралися найближчі: дружина, син, батьки, колеги, друзі та ті, кому правозахисник допомагав, найперше – колишні в’язні та втікачі. Нгаце прибув з Конго. В Україні вчився, коли вдома почалася війна, повертатися не схотів, лишитися не було змоги.
Про те,що його захисник приречений, він не знав, бо той ніколи не вдавав хворого.

«Я поки що не надто переймаюся, а ось за 5-6 років почну. Ну помилилися то й помилилися, всяко буває. У медицині тільки патологоанатом не помиляється, якщо працює душею».
Прощання тривало кілька годин. З ґанку його проводжали оплесками. Заповіту він не написав. Бо мав ще обіцяні лікарями рік-два. На те, щоб віддати своє серце.