PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Мати з хворим сином страждає від протікаючого даху 4-й рік

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Молода мама з Херсонщини заявила «Вікнам», що ладна накласти на себе руки. В її квартирі 4-й рік так тече дах, що після кожного дощу кораблики можна пускати. На руках син, хворий на ДЦП. Їм обіцяли допомогти, кілька разів навіть виділяли гроші, але ремонт з мертвої точки не зрушив. 
Із сином, хворим на ДЦП Анжела надворі цілий день. Сонячний удар за 30-градусної спеки, або обморожені ноги через 20-градусний мороз її менше лякають, ніж власна квартира. 
Насправді їхні нещастя почалися набагато раніше. Зводячи дім, будівельники припустилися помилки, й стеля почала просідати після кожного дощу чимраз більше. 
Сухого місця в її хаті не знайдеш уже 4 роки. Вона не має чоловіка, не має роботи, бо тяжкохворого сина нема на кого лишити. Анжела зверталася до всіх інстанцій. Скрізь одне казали, що некритично, зажде.
Якось допомогти Анжелі взялися урядовці. Спершу на папері виділили 12 тисяч гривень. Роботи так і не почалися. А потім ще 60, які теж до Анжели не дійшли. Дах так само протікав.
По тому Анжелі таки взялися допомагати. Зробили ремонт даху, але його просто залили цементом. Хоча за проектом тут повинен бути шар мінвати і чотири шари руберойду, аби волога стікала. Ні одного, ні іншого немає. А тому нещодавній ремонт уже пішов тріщинами.
Анжела зняла відео кілька днів тому спеціально для «Вікон». Зі стелі як текло, так і тече після ремонту.
Пан Микола лагодив дірявий дах. Він – керівник будівельної фірми, з якою сільрада уклала договір на ремонт. Визнає, що покрівлі не доробив, але навіть це виконав власним коштом, бо пожалів жінку. 
«Для того чтобы дальше продолжать работы, нам еще пока не оплачены деньги за те работы, которые выполнены. А нам они нужны, чтобы закупать материалы», – відповів Микола Лук’яненко, керівник будівельної фірми.
Голова села, до якого належить цей будинок, від зустрічі із «Вікнами» відмовилася. Проте телефоном сказала, що гроші, аби доробити стелю, Анжелі вже виділили. Просто жінка стала жертвою бюрократії.
Однак найжахливіше,  каже будівельник Микола, що Анжела неєдина в такій халепі. 
Капітального ремонту нині потребує кожна третя українська багатоповерхівка. За статистикою ще 2010 року 191 тисяча українців жила в аварійних спорудах. 
Що буде, як не дороблять покрівлі до зими, Анжелі навіть уявити лячно. Вже нині готує квартиру до чергового дощу.
«Я не могу так жить, я не выдерживаю. Я смотрю, в каком состояние я живу, в каком мои дети живут и… повеситься или отравиться, чтоб уже обратили внимание», – каже у відчаї Анжела.