Бабуся дійшла до самого президента з проханням відремонтувати її будинок

Вікна-Новини

Вікна 18:00

7 років вона намагалася змусити чиновників виконати рішення суду про ремонт її житла. Ті  навіть пальцем не поворухнули. Вона дійшла зі своєю правдою аж до президента. Буквально прорвалася до мікрофона, аби з ним поговорити. Після того чиновники заворушилися. Але не надовго. 
У дворі похилені повітки, завалений льох та кривий нужник. Сам будинок теж досі не відремонтований. Всередині стіни чорні через плісняву. «Вікна» пані Людмила заводить у єдину вцілілу кімнату, де усюди картини татові. Фронтовик, заслужений учитель, за життя скопіював чимало видатних полотен. Її улюблене – Айвазовського, 9-ий вал. 
І досі в неї збереглися листи її батька до прем’єрів та президентів. Звертався, аби йому, ветеранові, інвалідові та героєві праці повернули вкладення Ощадбанку, на які він зміг би відремонтувати свою зведену після війни хату. Як він помер, батькову справу продовжила донька. Спочатку виграла суд. На виконання його рішення чекала 7 років. 
А тоді не витримала та пішла на Майдан до президента. І він її почув. 
Наступного дня вона прокинулася знаменитою. Екстреною увагою її оточили чоловіки з усіх можливих адміністрацій. Один навіть прийшов додому подарувати мобільний телефон. Стаціонарний, про який прохала, одразу встановити неможливо.
За тиждень телефонний кабель до неї таки дотягнули. Весною повністю відновили дах. Однак далі справа не пішла. 
До візиту «Вікон» роз’яснити її права, голова адміністрації в оточенні чиновників приїхав особисто. 
«Згідно з постановою КМ людина, яка має право пільги на капітальний ремонт повинна розраховувати кошторис на 21 квадратний метр житла», – сказав Андрій Немна, голова Білоцерківської райдержадміністрації.
З розрахунку на цю квадратуру їй наново перекрили дах, на 30 тисяч гривен, у той час як кошторис на 80. А це, пояснюють, згідно постанови вже понад норму. 
Замість надати документ, господині у сварці ще закидають неприбрану оселю.
«Людина свідомо намагається зберегти ось цю картинку, яка впливає на громадську свідомість», – сказав Олександр Басай, заступник голови Київської ОДА.
Створити іншу картинку – себто побілити хату та замазати шпарини, тими будматеріалами, що лишилися, будівельники обіцяють вже за місяць. Однак без стяжки стін, яка вже не передбачена, то, вважають, марно.
Даремно викинутими грішми держави на весь капремонт вважають і сусіди пані Людмили, вони її завзяття у відстоюванні своїх прав не поділяють.
Разом із сусідами з двору йдуть всі непрошені гості. Засмучена ж господиня бідкається: із вродженою вадою серця та грижею, самотужки ледь обробляє город, на порядок в хаті сил немає так само, як боротьбу за свої права. 
«Я вимагаю, щоб винних в моїй історії притягнули до відповідальності за знущання над двома інвалідами, над чесними, порядними людьми», – каже Людмила Стригун.