PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Український «Форест Гамп» пробігає 20 км щодня, незважаючи на ДЦП

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Він 18 років просидів у візочку, медики 4-х країн поставили на ньому хрест. Звестися на ноги йому допоміг біг. Нині хлопця називають українським Форестом Гампом – щодня хворий на ДЦП пробігає 20 кілометрів. 
Його завзятість мають за взірець спортсмени Дніпропетровська, а його друзі, щоби розповісти про Костянтина цілому світові навіть присвячують йому фільми.
Коли він біжить, мало хто помічає його нерівну ходу. Ніхто не завважить на його мову, яку розуміють лише мама й близькі друзі. Майже ніхто не побачить зранених і кілька разів зашитих через постійні падіння колін. Коли Костя біжить, лише дехто зрозуміє, що кілька років тому він був прикутий до ліжка. У нього – церебральний параліч з порушенням опорної функції.
Костянтин народився здоровим. У рік ходив, ба навіть почав говорити. Якось із мамою хлопчик поїхав до моря. Там йому й погіршало.
«Он стал просыпаться ночью. Он плакал. Он начал вытягиваться в струнку. Походка у него нарушилась», – розповідає мати Людмила Смирнова.
Його діагноз визначили одразу – вірусний енцефаліт. Уже скоро хвороба позбавила його координації рухів і мови. Протягом наступних 2-х десятків років мама возила сина до лікарів Росії, Німеччини, Франції, зрештою наважилася на надскладну й майже експериментальну операцію на мозку в Україні. Але на ноги хлопець так і не звівся. 
Якось, коли вже геть зневірився, Костя ввімкнув телевізор і побачив Термінатора. І перейнявся ідеєю. 
«Увидел Шварцнегера по телевизору. И в течение 2 лет он бесконечно качался. До изнеможения», – згадує мати Людмила Смирнова. 
Вправи результатів не дали. Проте вже тоді Костя зрозумів – спорт повертає йому координацію рухів. Одного дня хлопець спитав у мами, чи можна пробігтись. 
Відтоді життя для нього – щоденний біг. Він пробігає не менше 20 км. Навіть для здорового спортсмена – це велика відстань. Справжньою слави Костянтин зажив, коли його побачила Марія Пінчук. Її помічник Ярослав розповідає, що вирішили показати парубка світові й організували кілька спортивних акцій. 
Нині Костянтина хочуть відрядити в Ізраїль, аби той підправив здоров’я й отримав класифікацію в інвалідному спорті. Це дасть йому змогу виступати офіційно на спортивних змаганнях. 
«Видимо в спорте он находит что-то для души и для тела, поэтому он отдается спорту всего себя. Он очень не любит, когда его называют больным. Он говорит – я такой как все», – каже мати Людмила Смирнова.