PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
У Тернополі жінка оголосила голодування, бо 4 роки не бачила зарплатні | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Тернополі жінка оголосила голодування, бо 4 роки не бачила зарплатні

Вікна-Новини

Вікна 22:00

У Тернополі з ранку колишня працівниця муніципальної газети розпочала безстроковий протест. Жінка кілька років просить міську раду повернути їй заборговану заробітну платню. Та попри рішення судів так її й не отримала. Тому оголосила голодування. 
Самотня жінка із плакатом у руках від восьмої ранку стоїть під стінами Тернопільської міськради. Людмила Марчак каже, в безвиході та безгрошів’ї саме через мерію.

«Я не можу нічого собі дозволити, я не можу полікуватися. В мене на даний момент тяжка хвороба, мені потрібно робити операцію, ніхто до мене не прислуховується. Дивляться на мене як через скло», – каже голодувальниця Людмила Марчак.
Близько трьох років Людмила Марчак працювала в муніципальній газеті. В середині 2009-го почалися фінансові негаразди й зарплату видавати припинили. Вже наступного року жінка звільнилася та ані зарплати, а ні розрахункових не отримала й досі.
«Вони 4 роки не виплачують мені заробітну плату, затаскали мене по судам. Я зверталася в прокуратуру, у всі органи, в Київ зверталася – ніякої реакції. Я зверталася до депутатів», – розповідає голодувальниця Людмила Марчак.
У грудні 2012-го Феміда урадила рішення – борг майже в 50 тисяч гривень комунальне підприємство міста зобов’язане повернути. Рахунки газети нині заарештовані. 

«36 з половиною тисячі – це заробітної плати і десять тисяч компенсації.  Було рішення, заочне рішення в 2010-му році, вони ігнорували, нічого не виплачували. Потім було рішення вже 5-го листопада 12-го року і далі ситуація така сама, ніхто мені нічого не виплачує», – пояснює голодувальниця Людмила Марчак.
Не минуло й півгодини від початку акції, як біля мерії з’являється міліція. Зрештою жінку, яка протестом затьмарює свято – День прапора, до себе в кабінет запрошує заступник міського голови. 
«Я говорю від імені міської ради, що ми однозначно готові виконати рішення судів. Ми однозначно готові заплатити заробітну плату, бо борг є борг. Не важливо чи при попереднику чи при нас», – повідомив Василь Хомінець, заступник міського голови Тернополя.
За час перемов у мерії – стільчик і плакат, які протестувальниця залишила надворі, хтось безсоромно поцупив. Та крадіжка й обіцянки чиновників повернути борг не переконали Людмили й вона продовжила свій голодний демарш. Каже, словам вже не вірить. 
«Найближчим часом ми погасимо цю заборгованість. – Коли? День? Тиждень, рік?.. – Ні, ну звичайно не день і не рік, я думаю впродовж місяця ми це зробимо», – пообіцяв Ігор Турський, секретар Тернопільської міськради.
Пані Людмила заявляє, голодуватиме доки не отримає заробленого. Тож, якщо вірити урядовцям, найближчий місяць жінка не їстиме.