PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
Незрячі школярі змушені вчитися по потертих підручниках | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Незрячі школярі змушені вчитися по потертих підручниках

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Незрячі українські школярі почали новий навчальний рік без нових підручників. Та їм не звикати. Оновити бібліотеку їм обіцяють щороку. Але дітки, яким і так нелегко вчитися, досі змушені користуватися старими потертими підручниками, які вже геть вийшли з ладу. 
Термін придатності підручників, надрукованих шрифтом Брайля, набагато коротший, ніж підручників звичайних. Бо читають їх, натискаючи руками, а не просто перегортуючи сторінки. Тож, і виходять з ладу вони набагато скоріше. 
У харківській гімназії імені Короленка навчаються діти з аж п’ятнадцятьох регіонів України. Читають пальцями, усі 5-6 уроків діти працюють руками. І так рік за роком. Літери, вибиті крапочками на спеціальному папері, затираються.  
Додому цих підручників не забирають – комплекти немаленькі, лише математика у молодшій школі – це три томи. Брайлівській «Кобзар» – усі 15. Тож, зберігають книги у класах на полицях. Одна з найстарших книг – англійська мова 97-го року видання. Хоча термін придатності книжки давно скінчився, та навчаються за нею досі. 
У харківській гімназії, твердять вчителі, становище ще ліпше серед решти подібних закладів України, у Львові та Хмельницькому куди гірше. Навіть старі затерті книги – не найбільша біда. У жодному з підручників для старшокласників, наприклад, взагалі немає малюнків та схем: ані в географії, ані в геометрії. 

«Везде, где нужны рисунки, их нет! Они переписаны со зрячих учебников, и просто в книге идет сноска: смотрите рисунок номер такой-то, а рисунка нет», – каже дев’ятикласниця Олександра Жалінська.
Як можна розв’язати задачу про перпендикулярні прямі, не розуміючі, що це? Тож, педагоги гімназії Короленка на маленькому, подарованому меценатами принтері, роздруковують додатки й схеми. Наприклад, вчителька географії вирізає листки з мапою зі старих, ще радянських підручників.
Кілька примірників останнім часом спеціальні заклади для дітей з вадами зору все ж отримували років зо 5 тому. Хімію та українську літературу. Так звані підручники нового покоління – «хотіли, як ліпше, а вийшло, як завжди» – замість паперу сторінки зробили із матеріалу, схожого на пластик. 

«Пальцы прилипают к бумаге, ощущения, честно сказать, ужасные, читать сложно. Не получается читать быстро, не получается читать долго – приходится отдыхать, потому что очень нехорошо пальцам», – пояснює дев’ятикласниця Олександра Жалінська.
Папір стирається, до пластика пальці прилипають й стають нечутливими. 
Педагоги харківської гімназії вже склали перелік пропозицій для Міносвіти щодо того, якими мають бути підручники, аби вони подобалися дітям, а не урядовцям. Коштує один брайлівський примірник – від 300 до 600 гривень, але й потрібно їх у десятки разів менше. 
Спеціальних закладів для сліпих та слабозорих дітей в Україні усього 6. Оновити бібліотеку в Міносвіти обіцяли й 2011-го, й наступного 12-го року, два місяці тому президент Янукович заявив: доручає виділити 10 мільйонів гривень на розв’язання проблеми. 
«Для этого у нас есть все необходимое – и специалисты, и оборудование. Первый класс – шел разговор об около 200 экземпляров. 200 экземпляров для нас – это 2 дня работы», – сказав Олександр Кінберг, директор республіканського будинку звукозапису і друку УТОС.
Олександр Кінберг – директор єдиного в Україні підприємства, що може друкувати великі обсяги книжок для сліпих. Розповідає, навесні отримав від Міністерства замовлення: перекласти брайлівським шрифтом кілька підручників. Роботу виконали, але грошей так ніхто і не перерахував, друк так і не почався.
Протягом тижня «Вікна» чекали на відповідь державного підприємства «Укрвидавполіграфія» та посадовців Міносвіти. Та ті надати пояснення часу так і не знайшли.