У першого українського твісту ювілей – 50 років

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Перший український твіст розірвав дискотеки 60-х. Нині йому 50! Та його автор Мирослав Скорик про ювілей свого шлягеру забув. Нагадали «Вікна». У самого маестро цього року ювілей – 75. 
Його вибуховим «Конваліям» – півстоліття. 63-го у Львові він створив жіночий квартет «Веселі скрипки». А чи не перша їхня пісня «Не топчіть конвалій» на слова Ростислава Братуня стала першим українським твістом. 
Мирослав Скорик пригадує, замолоду стилягою не був. Але на дискотеках закордонного твісту танцював. Але твісту хотілося свого, українського. Молодому композиторові Скорикові не лишалося нічого, як самому створити репертуар для дискотек.
«Українська естрада була така, знаєте, досить традиційна, мелодійна, така українська, але без ритмів гострих, без сучасних ритмів. Ну і я намагався всі ритми, які були тоді поширені в світі, якось поєднати з українським текстом», – розповідає композитор Мирослав Скорик.
Це були українські інтонації, віртуозно поєднані з ритмами джазу, танго, блюзу, галі-галі та босанови. Вибухова хвиля просунутих українських пісень докотилася Москви. «Веселі скрипки» покликали на запис «Блакитного вогника».
Свої 75 він відзначив у липні. А тепер святкуватиме. Відзавтра стартує фестиваль «Дні музики Мирослава Скорика». Розпочнуть оперою «Мойсей». А далі протягом місяця ще 7 великих концертів із музикою всіх жанрів, у яких творить Мирослав Скорик.
Перед фестивалем маестро трохи розім’явся. Разом зі своїм рідним ансамблем «Київська камера та» композитор улаштував камерний музичний вечір. Його, передбачувано, відкрили, мабуть, найвідомішим твором Скорика – «Мелодією ля-мінор». 
Про «Мелодію» Скорикова скрипалька Богдана Півненко пригадує безліч історій та курйозів. Якось вони концертували в литовському Каунасі у військовій частині. На концерт української музики прийшов генерал.
«А я коли починала концерт, а ми завжди починали з «Мелодії», казала, що це є такий негласний духовний гімн України. І тут цей генерал встав, показ – всі за ним встали. І весь зал, стоячи, вислухав цю мелодію», – згадує скрипалька Богдана Півненко.