PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Бондарчук зняв «Сталінград» через 40 років після кіно про війну свого батька

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Найновіші 3D технології, 900 акторів масовки, відтворені квартали кривавого міста та 30 мільйонів доларів. Так Федір Бондарчук здобував Сталінград до 70-річчя легендарної битви, в якій загинуло понад два мільйони солдатів. Прем’єра по всьому світу одночасно стартує за 10 днів. В Києві відбувся допрем’єрний показ. 
Беззаперечно геніальне кіно про війну створив його батько – Сергій Бондарчук. Майже за 40 років Федір створив своє. Також про Сталінград. Дороге, яскраве, і ЗD формату. Що би сказав батько, переглянувши його кіно, Федір Бондарчук, навіть не припускає.
Його Сталінград – суцільне згарище. На зніманнях Бондарчук хотів видовищно зафільмувати попіл та кіптяву в небі над містом. Як це вийшло у батька в сцені пожежі Москви у «Війні та мирові». 

«Я звонил тогда второму режиссеру Владимиру Досталю и спросил, как вы делали это. Он говорит: мы жгли бумагу. Я говорю, я жгу бумагу. Он говорит: мы жгли бумагу. И я жгу бумагу! – Он: жги больше!» – розповідає Федір Бондарчук, режисер фільму «Сталінград».
1942 рік. Радянські війська планують контрнаступ. Та операцію зірвано. Перебратися на лівий берег Волги вдається лише розвідгрупі. П’ятеро бійців займають будівлю в середмісті – фактично праобраз легендарного будинку Павлова, історичної твердині Сталінградської битви. Там вояки знаходять єдину вцілілу 19-річну Катрю. Творці Сталінграда кажуть, кіно – не про історію, а про почуття. 

«Это, конечно, античная трагедия и мифология. Знаете, для многих молодых людей сегодня, вот поспрашивайте, Сталинград – как Куликовская битва. Поэтому ее и рассказываешь не с интонацией 60-70-х, открывая глаза на реальные документальные обстоятельства мощную, эмоциональную, чрезвычайно важную историю», – сказав Олександр Роднянський, продюсер фільму «Сталінград».
Декорація Сталінграда така сама міфологічна. Нагадує більше фантастичний світ з якоїсь комп’ютерної «стрілячки». Але головна прем’єра Сталінграда, кажуть творці, не провалилася. Два дні тому фільм показали у Волгограді. Сотня глядачів під 90 років прийшла подивитися кіно в 3D.
«Все они отказались смотреть фильм в 2D. Они говорят, дайте нам очки. Я говорю: Вы когда-нибудь смотрели в очках. А у них свои очки и еще вторые очки. Знаете, как обиделись…», – каже Федір Бондарчук, режисер фільму «Сталінград».
На передпоказі в Києві українські кінокритики були стриманіші. Говорили, що людські почуття в цьому фільмі заглушила ефектна 3D канонада.