PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Донеччині 90-річна бабуся два роки боролася за власну квартиру

Вікна-Новини

Вікна 22:00

На Донеччині бабуся наосліп підписала договір купівлі-продажу квартири. Документа, за її словами, їй підсунув опікун. Вона думала, що її доглядають, і ледве не втратила свої квадратні метри. Судова тяганина за квартиру тривала аж 2 роки. 
90-річна Євгенія Яківна розповідає про чоловіка, який ледь не виставив її за двері власної квартири. З майбутнім опікуном познайомилась 10 років тому. На той час жінка вже овдовіла, одне за одним трагічно загинули і троє її дітей. Новий знайомий постійно цікавився життям старенької: допомагав по господарству, робив дрібний ремонт у квартирі і довіра взяла гору: жінка запропонувала укласти договір про довічне утримання. Чоловік мав до самої смерті дбати про пенсіонерку, а після квартира залишалась йому. 
«Я сижу, звонок, открываю двери, Евгения Яковлевна, поехали, быстро, быстро. Он меня забирает, но я ж думаю, он меня не обманет», – розповідає пенсіонерка Євгенія Юрченко.
В нотаріуса швидко склали документи, та поквапили стареньку. І бабці тикнули в руки папери, яких вона, як не старалась, прочитати не змогла.
«А шрифт, вон там договор показать? Бумага цвета асфальта и шрифт мелкий черный, он меня за руку тянет, быстрей, быстрей… я дайте почитать… молчание», – згадує пенсіонерка Євгенія Юрченко.
І вона підписала документи, які поспіхом сховали від її очей. Кілька днів старенька вимагала надати їй бодай їх копії. І коли врешті отримала – жахнулась від того,що підписала – «купівля-продаж»! 
Не гаючи часу, Євгенія Яківна звернулась до суду та викликала Олександра до себе. Їхню розмову записала на диктофон. Слова чоловіка лише підтвердили – квартира їй вже не належить.
«Документы на квартиру уже оформлены на меня, уже они переделаны на меня, я купил квартиру», – сказав відповідач Олександр Фоменко.
Олександр стверджує – він чесно отримав нерухомість і гроші за неї заплатив, ба більше, пенсіонерка має подякувати за те, що вилучив з угоди пункт про обов’язкове виселення.

«Я понимал нужно помочь приобрести этому человеку квартиру. Если бы я решал вопрос каким-то другим способом, мы бы этот пункт не исключали из договора, т. е. никаких даже мыслей не было, как в народе говорят, кинуть бабушку», – каже відповідач Олександр Фоменко.
Та ніяких грошей бабуся і в очі не бачила.
«Если бы я взяла деньга, зачем суд?» – питає пенсіонерка Євгенія Юрченко.
«Я не знаю что она утверждает, но деньги она получила», – каже відповідач Олександр Фоменко.
Під час судових засідань прокуратура стала на бік жінки. Адже жодних документів про сплату за нерухомість не було.

«Їй начебто була передана грошова сума близько 36 тисяч гривень, проте передача даних грошей жодним чином, окрім цього договору нічим не підтверджена, жодних доказів на підтвердження факту передачі грошей відповідачем надано не було», – повідомила Анастасія Разборська, прокурор Іллічівського району Маріуполя.
Війна за двокімнатну «хрущівку» тривала 2 роки. Суд першої інстанції встав на бік чоловіка. За цей час літня жінка чотири рази побувала у лікарні та перенесла мікроінсульт. І тільки апеляційний суд визнав угоду не дійсною.

«Решение апелляционного суда вступило в силу, это обозначает, что сделка о купле-продаже признана недействительной, автоматически право собственности на эту квартиру переходит Юрченко Евгении Яковлевне», – відповів правозахисник Артем Сороколіт.
Поки пенсіонерка господарює у своїй квартирі, її кривдник готує касаційну скаргу.