PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Єдиний вцілілий прикордонник розповів «Вікнам», як на його руках вмирав друг

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Понівечені пекельною машинкою, його товариші помирали в нього на руках. «Вікна» відшукали єдиного вцілілого під час вибуху на кордоні з Росією на Сумщині. Олександр Іскам знайшов в мікроавтобусі нелегала, який потім учинив вибух себе, і двох прикордонників. Олександр дав «Вікнам» ексклюзивне інтерв’ю. Він уперше після теракту зайшов до тієї кімнати, де стався вибух, і поділився спогадами.
Знімальна група «Вікон» – перша в Україні, яку пустили до тієї кімнатки. Саме там у ніч з четверга на п’ятницю нелегал підірвав себе і ледь не убив двох прикордонників. Нині кімнатка паспортного контролю повністю відремонтована. Про силу вибуху можна судити хіба що із вигнутого металічного профілю дверей і зі стелі усипаної дірками.
Інтерв’ю для телекамер він також дає уперше. Олександр – третій прикордонник, і єдиний вцілілий, який тієї ночі спіймав нелегала. 
«Я открыл дверь в салон и на заднем сиденьи, сбросив с себя одеяла сидел 5-й человек. Я спросил – почему он не показал паспорта, он ответил, что уснул. Я попросил его выйти из машины», – розповідає прикордонник Олександр Іскам.
Четверо пасажирів вели себе дуже спокійно. Як і п’ятий, той, що вдавав з себе сплячого. Ніхто з прикордонників навіть не запідозрив, що пахне смаженим. Але Олександр вирішив ретельніше перевірити п’ятого. 
«Мы зашли в кабинку паспортного контроля, я стоял на вашем месте. Николай стоял здесь проверял документ. Он стоял вот опять же – на вашем месте», – каже прикордонник Олександр Іскам.
У кімнатці паспортного контролю нелегала попросили зняти кашкета і окуляри. Тоді Олександр, запитав дату народження. 
«Он ответил 86-й. А указан был 82», – пам̕ятає прикордонник Олександр Іскам.
Тоді старший прапорщик Микола Усок викликав групу реагування, а Олександрові наказав покинути кімнату і продовжити роботу на кордоні, бо там почала збиратися тиснява. Олександр встиг відійти лише на кілька метрів, як пролунав вибух.

«Я поднял голову – обратил внимание – метушня какая-то в вагончике. Я ускорился, но не успел. Увидел взрыв. – Двері були закриті? – Да, взрывной волной их открыло, Николая выбросло сюда. Руслана сюда, но он остался на ногах стоять», – згадує прикордонник Олександр Іскам.
Година. Саме стільки прикордонники чекали на приїзд швидкої. За цей час зібрали з навколишніх машин усі бинти, аби зупинити кров співслужбовцям. Водії ділилися чим могли. Віддавали навіть подушки і ковдри, аби вкрити поранених. Цю годину Олександр згадує зі сльозами на очах. На його колінах вмирав друг. 
«Контролировал, чтобы не потерял сознание, говорил с ним. Ремень подтягивал. Сверху одеялом накрыли, потому что ребята плакали, говорили: «Замерзли, не дайте нам уме…. (перехоплює дух, відвертається). Не дайте нам умереть (очі в сльозах). – А ви давали їм якісь знеболюючі? – Да не было у нас ничего», – переказує прикордонник Олександр Іскам.
Нині обох прикордонників уже перевезли до Києва. Стан найбільш травмованого Миколи Уска, який затулив бомбу своїм тілом, вже стабілізували. Він у тямі. Перше, що запитав, коли прийшов до тями – чи спіймали цього громадянина чи ні. 
Зараз життю Уска нічого не загрожує. Лікарі борються за порятунок його ока, а ще борються за руку. Пальцям вдалося повернути чуттєвість. 
У іншого прикордонника – Руслана Божка стан ліпший. Він вже зустрічався із журналістами. До нього вже приїздило командування і розпитувало – чи працюватиме на кордоні, як оклигає. Відповів, що хоче нести службу.
На кордоні і Божка і Уска чекають із нетерпінням. Тут їм щодня дякують – хтозна, що було б, якби обоє спасували і вибігли з кабінки. Якби терорист вибіг би із ними. Кабінка, де все це сталося, робоче місце Олександра. Після побаченого заходити сюди – справжнє випробування. 
«Тут все было черное – кровь, волосы. Одежда. Все было на потолке, на стенах, на полу. Вам не сняться кошмари після цього? – Все время вспоминается. Тяжело заснуть», – каже прикордонник Олександр Іскам.
Нині із прикордонниками щодня працюють психологи. Говорять, мотивують. Словом роблять усе, аби кожен наступний день для тутешніх хлопців не був новим жахливим випробуванням.