PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
На Прикарпатті люди присягнулися не пити на книзі тверезості | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Прикарпатті люди присягнулися не пити на книзі тверезості

Вікна-Новини

Вікна 18:00

На Прикарпатті люди стають на тверезий шлях. Вони на все життя відмовилися від оковитої. І ще й заприсягли не вживати спиртного на церковній книзі. Так борються із алкоголем. 
60-річна Марія Трощук – мати двох доньок і бабуся чотирьох онуків. Та зрозуміла це жінка нещодавно, коли перестала пити. Пані Марія майже половину життя дудлила горілку. З неї сміялося все село та ледь не відцуралися рідні. З хати, колишній працівник культури, виносила всі заощадження. Часто позичала і без спиртного вже не могла ані дня. 
«Мала гроші, доки мала, доти пила. А як не мала щось збрешу чоловіку, чи у дітей візьму. То вже дійшло до ручки, мені було вже стидно», – розповідає Марійка Трощук.
Тепер пані Марія навіть ліків, що на спирту, боїться вживати. На книзі тверезості вона присягнула довічно не вживати алкоголю. І зробила це чи не перша в селі. 
«Як ти не маєш сили волі, то ніяка лікарня, ніякі ліки не врятують. Треба мати свою волю. І Господь Бог рятує», – каже Марійка Трощук.
Її колега по тверезості Петро теж дав обітницю не вживати спиртного до кінця життя. В селі чоловік очолює навіть клуб непитущих. Тут кожен другий знає: гостей сім̕я Ткачівських частує лише чаєм чи кавою. Алкоголь в його хаті – табу. 
«Я дуже любив гнати самогонку. А це ще лишився спиртомір. Ще чомусь не викинув», – відповів голова клубу тверезих Петро Ткачівський.
«Ось та книга, яка може сколихнути цілий світ. Золота книга тверезості, але тут золота не має – все золото всередині», – показав священик.
Цю книгу тверезості в Залукві започаткували майже 3 роки тому. Та записуватись в ній селяни не поспішали. Священики кажуть, то має бути обдуманий крок. Навіть, коли від алкоголю відмовляєшся на тиждень. Злегковажити і не дотриматися обіцянки – гріх. 
З майже 3 тисяч мешканців села, лише 105 вирішили відмовитися від алкоголя. Троє з них довічно не вживатимуть оковитої.
У селі кажуть: з появою цієї книги пиятик поменшало. Раз на рік до усіх тверезників тут долучається навіть все село. 16 листопада в Залукві заборонено не лише пити, а й продавати спиртне. 
«Вже не можна побачити тих гучних забав, що після весіллях всі п’яні. Не можна зустрітися п’яного на території села, хіба десь у віддаленому районі», – каже Залуквівський сільський голова Михайло Залецький.
Та в сільраді не приховують: є люди, які й не розуміють життя без спиртного. Наприклад, художник. Він розписує в Залукві церкву і відмовитись від спирту просто не може, бо використовує його елементарно у роботі. Каже, з зеленим змієм боротися треба, але він до такого ще не готовий. Каже, обмеження потрібні лише слабакам. Себе вважає сильним, тому п’є далі.
«Ми часто використовуємо алкоголь у своїй роботі – для позолоти і повністю відмовитися без алкоголю неможливо. Нема сенсу ставити себе у якісь рамки. Для слабих, звичайно, можливо треба», – висловився художник Володимир Сірко.
Селяни не натішаться таким тверезою новацією. Кажуть, обітниця Богові виявилася дуже ефективною проти зеленого змія.