«Вікна» знайшли Ізауру, якій, як і однойменному серіалу – 25 років

Вікна-Новини

Вікна 22:00

«Рабині Ізаурі» в українських телевізорах – 25 років. Цієї осені річниця виходу в радянський телепростір першої мильної опери. Коли розпочиналася серія, порожніли вулиці, життя в містах і селах завмирало. І з’являлися свої Ізаури – дівчатка, народжені під час трансляції. Саме таку, українську Ізауру відшукали «Вікна». Їй теж 25. 
Вона в Запоріжжі, а її донька в Києві, їхнє життя не надто нагадує бразильський серіал, одначе саме перша мильна опера змінила життя їхньої сім’ї. Її і справді звати Ізаурою. 
25 років тому її батьки задивлялися першим у Радянському Союзі серіалом. Та так, що доньку назвали на честь головної героїні.
Молода й красива акторка Люселія Сантос, усім запам’яталась як рабиня Ізаура. Відтоді розпочалася мода на серіали, проте в сім’ї Полякових з’явилася своя неповторна Ізаура.
«Это имя дал ей мой муж, ему очень понравился этот фильм, это перший сериал, это все интересно, это он дал имя. Через два года он умер, и я одна воспитывала двоих детей и для меня это как память», – розповіла мама Ізаури Наталя Малькова.
Відтоді минуло 25 років. Сьогодні ранок Ізаури починається не так як у серіалі на фазенді, а у київській орендованій квартирі. Але яка ж вона Ізаура без кави зранку.
За кухняними посиденьками на неї тут же ринули спогади про нелегке дитинство.
«В школе мне очень не нравилось вот эти вот дразнили там Рабыня Изаура. Я упрекала – ая-яй, не могли меня назвать элементарно Маша, Аня, но меня, кстати, крестили как Ирина, потому что в книге церковной нету имени Изауры», – згадує Ізаура Полякова.
Однак вона терпіла. На пам’ять про того, хто дав їй це ім’я.

«Когда мне было 2 года, папа умер и единственное, что от него осталось – это типичная ему внешность моя и имя собственно, которое он мне дал. После смерти папы маме тяжело, конечно, было поднимать двух дочерей, жили бедно», – розповідає Ізаура Полякова.
Окрім імені нічого спільного з героїнею її не пов’язує, але дівчина і собі сподівається на добру долю.
«К счастью мне не встречался никакой Лионсио, который бы портил мне жизнь, но свого Альваро я до сих пор жду», – каже Ізаура Полякова.
Тепер її нетипове ім’я часто допомагає їй. Одначе дівчина зізнається, часто доводиться відкривати паспорта. І саме через ім’я Ізаура вона хоче пробуватись у кіноіндустрії.
«Очень мечтала попасть на телевиденье, может мне когда-нибудь тоже повезет сняться в каком-нибудь фильме, но не одноименном, конечно же», – каже Ізаура Полякова.