PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
На Житомирщині йде війна за 2-річну дівчинку | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Житомирщині йде війна за 2-річну дівчинку

Вікна-Новини

Вікна 18:00

На Житомирщині родичі не можуть поділити 2-річну дівчинки. Її мама померла. Тож малу вирішив забрати до себе тато, з яким мама жила у громадянському шлюбі.
Молодий чоловік у суді довів своє батьківство, але бабуся не хоче віддавати йому онуку. Жінка переконує, колишній співмешканець доньки не спроможний виховати дитину. А молодик звинувачує бабусю і дідуся в грошовому інтересі. 
2-річна Альона зовсім не пам’ятає свою маму Олену. 22-річна жінка померла торік, отруївшись грибами. Степан – батько дівчинки, жив з Оленою у цивільному шлюбі. Каже, жили з дружиною мирно, не сварилися і навіть чекали на другу дитину. Та після смерті жінки її батьки забрали маленьку Альону. Степан багато разів намагався побачитися з донькою, та бабуся дівчинки не пускає його на поріг. Каже, чоловік не путній, до того ж через фізичні вади не в змозі піклуватися про дитину.

«Він не має власного житла, випивав. Травився таблетками. Після смерті донки, мої доньки ходили йому допомагали: носили воду з криниці, носили їсти. Допомагали все», – розповідає бабуся дівчинки Галина Гончарук.
Степан обурюється, каже, попри інвалідність дає собі раду. До смерті дружини сам утримував родину. На ньому і тепер усе господарство. Він і з худобою порається, й дрова рубає. Нема клопоту і з грішми. Чоловік підробляє в лісництві і отримує пенсію у 2,5 тисячі гривень.

«Чому я не можу піклуватися про доньку? Я ходить – ходжу, їздить – їжджу. Чому кажуть, що я бомж, безхатченко. Є хата, є все, що побажає донька. Просто пройде кілька місяців і вона буде мене називати дядько і все», – каже батько дівчинки Степан Леник.
Нині Степан мешкає з іншою жінкою. Незабаром вона народить йому дитину. Нова дружина намагання чоловіка повернути доньку підтримує і готова прийняти її в свій дім.

«Для нас вона буде рідною дитиною. Для мене буде рідною дитиною. І не буде, що моя не моя», – відповідає дружина Степана Олеся Зінченко.
Нині суперечка за дитину перекочувала до суду. Степан вже довів Феміді, що є біологічним батьком Альони. Батьківство чоловіка довелося підтверджувати експертизою ДНК, бо дружина оформила дитину, як мати-одиначка. Так розраховували отримати більше грошей від держави. У райсуді факт батьківства підтвердили. Бабуся дівчинки подала апеляцію і програла. Але дитини так і не віддала. Найняла адвоката, який намагається довести, що Альоні краще жити з дідусем та бабусею.
Те, що дівчинка має жити з батьком, певні у районній службі у справах дітей. Кажуть, у цій історії закон на боці батька. Українське законодавство надає перевагу кровним батькам перед іншими родичами.
Тим часом суд має врахувати і можливі меркантильні наміри сторін. «Вікна» з’ясували, якщо опіку над дитиною отримає бабуся – держава щомісячно виплачуватиме їй майже 2,5 тисячі гривень. У іншому разі – допомогу дістане батько дитини, щоправда її сума менша врази.