PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
14-річний втікач надихнув іспанського режисера на «Чужі» | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

14-річний втікач надихнув іспанського режисера на «Чужі»

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Йому 14, а він вже знає, що таке війна. Сомалійський втікач Алі втратив батька та ледь не потрапив до терористичного угруповання. Він нелегально перетнув кілька кордонів. З Росії пішки йшов до України. За що відсидів рік у тюрмі. Усі ці недитячі поневіряння надихнули іспанського режисера, і вона зняла про це кіно. Документальний фільм «Чужі» увійшов до спецпрограми кінофестивалю «Молодість».
Він не натішиться тим, що тепер у нього є справжні документи. Алі 2 роки живе в Мукачево, у центрі для втікачів. Тут він наймолодший. Єдине, що нагадує хлопцю про Сомалі – ці чотки. 
Тут йому не лише можна зберігати особисті речі, а й виходити на вулицю. Алі ходить на базар – продавати свої харчі, які видають два рази на тиждень, аби купити інші.
Такого життя в Європі він не очікував, але призвичаївся. Сам Алі з заможної родини сомалійців, до війни вчився кілька класів у приватній школі. Чим займався тато – не каже. Того застрелили. Тоді він, мама, четверо молодших братів та двоє сестер увесь час переховувалися в Могадішо. 
У столиці України – у розпалі щорічний кінофестиваль «Молодість». Його обличчя на афішах. Під прицілом камер на червоній доріжці він ніяковіє. З іспанським режисером Паулою Паласіос вони спочатку познайомилися, коли вона знімала на Закарпатті інше кіно про жінок-біженок, потім стали друзями у соцмережі, почали активно листуватися. Так народився задум фільму «Чужі» – показати дітей, на яких повсякденному житті не звертають уваги. 
«Я сподіваюся, що кожен, хто подивиться цей фільм зрозуміє долю тих, хто втратив свою батьківщину і поспівчуває. Вони стоять перед дилемою – або воювати, або стати терористами. Вони в стані транзиту – свій дім вони полишили, іншого не знайшли. І намагаються інтегруватися в чуже суспільство. І побут тут другорядний, головне – в них немає ані друзів, ані рідних», – каже режисер Паула Паласіос.
Найбільше її вразили кілька місяців дороги. За його перевіз сина мати віддала ділкам 10 тисяч доларів. Аби доправити до Німеччини. Як долетів до Москви, сказали, що на кордоні вже Європа – із кращим життям, соціальними пільгами та родичами. В Україну ще із кількома сомалійцями вони йшли майже день пішки. 
«Мені цікаве те, що режисер обрала героєм не такого святого, якого має бути всім жалко, а поставила актуальну проблему – як вони мають себе поводити, і як ми маємо до них ставитися», – сказав Андрій Халпахчі, гендиректор кінофестивалю «Молодість».
Поки головний герой не досягнув повноліття, він житиме в Україні. Після зйомок у фільмі, мріє стати актором, а потім шукати далі обіцяних рівних прав та кращого життя.