PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Батьку дітей-мауглі винесли вирок – 2 роки в’язниці | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Батьку дітей-мауглі винесли вирок – 2 роки в’язниці

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Позбавити волі на 2 роки – такий вирок батькові львівських діток, яких прозвали мауглі. Личаківський районний суд постановив – батько винуватий і має понести кару. За те, що все своє життя вони були бранцями у рідній хаті і ще й в жахливих умовах. Любомира Кучумова узяли під варту прямо у залі суду. 
Рішення суду позбавити волі Любомира Кучумова, батька занедбаних дітей, ошелешило всіх присутніх у судовій залі. На самого ж засудженого без жалю не можна було дивитись. Він і уявити не міг, що вийде із зали суду у кайданках, адже сподівався на умовний термін. Проте суддя був непохитним.
«Мою долю вже поламали, як то говориться, мою судьбу. Я не знаю, якою я людиною звідти вийду, так як я не судимий ніколи. Я даже не знаю просто, то є жах цілий», – сказав батько Любомир Кучумов.
«Покарання в даному випадку має відповідати ступеню тяжкості вчиненого. Оскільки у нас є потерпілими діти, рідні діти проживали з рідними мамою і татом, які абсолютно до них жодних заходів не вжили. Не дивлячись на зовнішній вигляд, а навіть на їхній стан здоров’я! І це не чужі люди, а рідні мама і тато!» – повідомила Марта Левицька, прокурор Личаківського району.
Власне, це і було основним аргументом проти батька. У вироку йшлося, що саме він з дружиною, нині, щоправда, неосудною, несуть основну відповідальність за здоров’я дітей. Насамперед батьки зобов’язані піклуватися про фізичний і духовний стан дітей. Натомість, в обох хлопчиків сильна дистрофія, відставання у психічному розвитку. Зокрема, вони досі не вміють говорити. І великого прогресу у цьому лікарі й не чекають, хіба на рівні окремих слів.
«Десь, можливо, більшого поступу нам вдасться досягнути у розвитку рухових навичок, тобто, ходіння, можливо, виробимо якісь навички самообслуговування. Ми зараз на тому етапі, що вчимо Любомира самостійно ложкою їсти», – розповіла Оксана Лемішко, завідувачка відділенням Львівської обласної клінічної психіатричної лікарні.
Дітки вже не лякаються сторонніх, набрали у вазі, 6-річний Юрко робить свої перші у житті кроки. Медпрацівники кажуть, те, що батька посадять до в’язниці, може, й не буде для дітей надто великою втратою зараз, але за останній місяць вони на нього тепло реагували, тулилися. Рішенням суду заскочені. Адвокат також не сподівався такого жорсткого вироку. Каже, те, що 5-ро чиновників відповідають за свою бездіяльність лише адміністративним покаранням – ось де несправедливість.
«Просто всі, як то кажуть, відмазалися, знайшли цапа-відбувайла. Ну я не винуватий, чесно кажучи, я не спричиняв інвалідства дітей», – сказав батько Любомир Кучумов.
Ось саме ця позиція – не визнання вини і була вирішальною, дав зрозуміти суддя. На камеру говорити не став, але у приватній розмові розтлумачив: до батька досі не дійшло, що вони з дружиною таки винуваті перед своїми дітьми. Він не кається, а це найстрашніше. Тому матиме час у в’язниці переосмислити своє ставлення до дітей. А за рік може претендувати на дострокове звільнення. Зрештою, попереду апеляція до вищої інстанції.