PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Вікна поруч: 6-річний хлопчик бореться з підступною хворобою півжиття | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Вікна поруч: 6-річний хлопчик бореться з підступною хворобою півжиття

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Останній бій за 6-річного Давида Бенідзе. «Вікна» розповідали, що у хлопчика найпідступніша онкохворба – нейробластома. І українці вже зробили неймовірне – за лічені дні для маленького кримчанина зібрали мільйон гривень. Ці гроші були першим внеском на лікування в німецькій клініці. Однак запрошення надійшло від іншої. Сума менша, та потрібна вся одразу – 165 тисяч євро. Батьки розпродали все своє майно і їм не вистачає зовсім трохи. 
У Симферопольському аеропорті він не відпускає татової руки ані на мить. Маленький Давид знову їде. Він лікується майже половину свого життя, і тепер знов розлука – ще на рік. Тато насилу стримує сльози. 

«Мне бы хотелось, чтобы он здоровый оттуда вернулся – это мечта моя, которая помогает пережить это. Я очень благодарен всем, кто нам в этом помог, его отправить туда, в Германию. Спасибо вам, ребята, спасибо вам огромное, дай Бог вам здоровья… все.. не могу больше», – сказав тато Давид Бенідзе.
За час лікування тато переніс інсульт, родині довелося продати будинок та вантажівку. Гроші на цю поїздку збирали всім світом. Сенс їхнього життя – вилікувати сина. Та серце мами крається іще через одну дитину, поки вона в роз’їздах, її молодша донечка росте без неї. 
«Улетаем с большой надеждой, что все будет хорошо. Уже через 3 дня будет два года, как мы воюем с этим заболеванием, и мы едем в последний бой, и мы победим», – каже мати Марина Бенідзе.
У Штутгарті є клініка, що спеціалізується на діагнозі, який не лікують в Україні, нейробластомі. Спочатку Давида обстежують, вже тоді лікарі визначаться, чи потрібна трансплантація.
А поки маленький пацієнт сумує, тут все інше: немає ані друзів, ані звичних іграшок , ба навіть мультики незрозумілі, бо німецькою.
Вперше за тиждень він не в ізоляційному боксі. Сьогодні – в нього подвійне свято. Сьогодні ще й – день народження. Давидові – вже 6. І тутешні волонтери влаштовують свято. Щоправда, без торта і свічок, з гамбургерами та подарунками – тепер він з планшетом та кросівками. 
Перед величезними атракціонами хлопчик з села ніяковіє. Згадує тата та мріє про Камаз.
«Я вырасту, мне подарят Камаз и я буду ним управлять, только настоящий, не на пульте!! Я об это мечтаю!» – мріє Давид Бенідзе.
А мама Марина мріє про те, щоби на перебування в Штутгарті їм вистачило грошей. Сюди їх прийняли з відстрочкою на півтора тижні. 
«Уже в среду будет известно с чего мы должны начать, но вот начнем ли мы большой вопрос, потому что клинике на данный момент мы должны еще 26 тысяч евро. У нас осталось три дня», – каже мати Марина Бенідзе.
На Українські Біржі Благодійності глядачі телеканалу СТБ за лічені дні вже зібрали мільйон гривень, цих грошей мало вистачити на перший внесок в одній клініці, однак запрошення надіслала інша. Лікування там дешевше, але вимагають усю суму відразу. 
«Я рассчитываю, не только я но и вся команда, что это будет новый шаг в новую жизнь, которую подарят обычные украинцы, которые поддерживают Давида, поэтому мы очень надеемся, что мы не остановимся на достигнутом и вместе дособираем необходимую сумму денег», – сказала Ірина Гуцал, директор Української Біржі Благодійності.
У Штутгарті молиться щодня мати Давида. Тут є православна церква, яка теж, дізнавшись про українського хлопчика, почала збирати гроші. Щоб врятувати Давида Бенідзе, лишилося 3 дні.