PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Чернігівщині священики взялися за зброю

Вікна-Новини

Вікна 22:00

На Чернігівщині в армійській частині зібралися отці з усієї країни. Аби на власному прикладі показати українським воякам, як слід захищати Богом дану Вітчизну. І все, аби довести: православні священики можуть не лише словом, а й ділом підтримати військо як капелани. 
Ці батюшки – особливі. Перед церквою шикуються. У храмі просять благословення в архангела Михаїла й чимчикують у розташування танкової бригади. 
Парафії цих бороданів розташовані при військових частинах. Добра половина панотців – це колишні офіцери. На чолі церковної раті владика Августин. Капітан запасу в армії і архієпископ у церкві. Його преосвященство готовий на танку хоч зараз до бою.
«Я можу, я користуюся і на БТР. Командиру бригади кажу можна? А він каже будь-ласка. Я поїхав так швиденько і підходить рота, а я в шлемі, дав мені куртку з полковницькими погонами і я з бородою і зразу у роти шок. Виявляєте під’їжджає машина і з неї вилазить бородач», – розповідає владика Августин, архієпископ Білоцерківський і Богуславський.
У нагороду за піднесення бойового духу владика з рук командира бригади отримує шолом танкіста.
Далі всечесні отці вирушають на полігон. Там на них вже чекають усі можливі різновиди стрілецької зброї.
На диявола хрест, а на ворога автомат Калашникова. Православне духовенство взялося за зброю. Дарма що в рясах. Панотці вправно стріляють і готові покласти на лопатки будь-якого супротивника. А все заради того, аби довести: церкву і армію слід об’єднати й запровадити у збройних силах посади капеланів.
Архієпископа з флангів підтримують отці-снайпери. Найкращий стрілець з-посеред них протоієрей Сергій – колишній ветеран-афганець, який заради батьківщини й нині ладен на все. 

«Наше оружие – это крест и молитва и Христос, как пастырь и начальник, самое главное – это наша молитва и вера, чтобы у нас не было вооруженных конфликтов, но если что-то, конечно», – сказав протоієрей Сергій.
Під звуки кулеметних черг душпастирі відспівали за здоров’я українського війська й роз’їхалися по своїм парафіям з надією, що найближчим часом вітчизняні урядовці визнають їхній статус у армії офіційно.