PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Згідно кодексу бійцівські собаки прирівнюються до зброї

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Випадок, подібний до вчорашньої Луганської трагедії з 3-річною дівчинкою, стався з маленьким Олегом на Дніпропетровщині кілька років тому. Лікарі довго боролися за його життя й обличчя. Йому не було навіть трьох років, коли на нього напав бійцівський собака.
Після нападу був суд, господарі казали – батьки самі винні, що дитина підбігла до собаки. Їх визнали винними. Вони обійшлися штрафом. Грошей не вистачило навіть на одну з численних пластичних операцій. 
Це не єдиний випадок укусів нападів бійцівських порід. Кусають і дітей, і дорослих. І скільки в Україні не порушували питання про віднесення певних порід до особливого переліку – воно так і не запрацювало. 
Олена зі своїм Ноаром бійцівської породи живе душа в душу: вона йому господиня, він їй компаньйон. І хоча їй біля нього не страшно, іншим людям, зізнається, страх бере. 
«Очень неприятные вещи – набрали собак, собаки-убийцы, уже надоело, мягко говоря, оправдываться, потому что я людям объясняю: собака не виновата, виноват тот, кто ее взял. Я в ответе за свою собаку на 200%», – каже Олена Трофименко, власниця стаффордширського тер’єра. 
Свого Ноара вона не вважає за небезпечну породу. За свого собаку готова стояти горою, вона певна – все залежить від виховання, а не від породи.
Вона водить його на короткому повідцеві і без намордника, і зізнається часто спускає з повідця. Каже, її собака дружить із дітьми. І обурюється, коли про цю породу говорять негативно.
До переліку бійцівських – входить 30 порід, і їхні господарі повинні вигулювати на короткому повідцеві з намордником. Одначе слідкувати за цим повинна міліція. Але цього не роблять. А ще таких собак потрібно реєструвати, аби за них нести відповідальність. Добровільно.

«Если человек заводит собаку бойцовскую породу, то он должен понимать, для чего она ему нужна, эта собака, такая порода. И по кодексу это приравнивается к оружию», – каже Світлана Васильєва, заступниця директора Київського центру ідентифікації тварин.
Примусити відповідати за дії своїх собак не раз намагалися народні депутати. У Верховній раді реєстрували навіть законопроект про кримінальну відповідальність господарів у разі, якщо собака завдасть тілесних ушкоджень чи смерті. Для цього потрібна примусова реєстрація.
«Так само як на зброю є реєстрація, так само як на автомобілі є реєстрація, так само має бути реєстрація на такі великі породи», – пояснила народна депутатка України Ірина Геращенко.
Однак змусити людей реєструвати ніхто не може. Законопроекти далі першого читання не проходили. Тому і далі в Україні за кусання собак господарі не відповідають. Єдиний випадок – 2006 року на Тернопіллі господаря таки посадили до в’язниці, за те, що нацькував на дитину пса.
Тим часом у Києві, прогулюючись зі своїм стафом Ноаром, його господиня дає поради, як не стати жертвою нападу бійцівського собаки.
«Главное не смотреть собаке в глаза, если вы смотрите собаке в глаза она воспринимает это как? – Вы вызываете ее на бой. Но, а вдруг вы видите  что она бежит – не убегайте, стойте на месте, можно громко кричать, закрывать голову, наклониться как будто в руки что-то берете», – радить Олена Трофименко, власниця стаффордширського тер’єра.