PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
В Ужгороді 9-річний хлопчик все життя провів на смітнику | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

В Ужгороді 9-річний хлопчик все життя провів на смітнику

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Усе своє життя він провів на смітнику разом з мамою. Там вони вдягалися й харчувалися. Аж поки хлопчика не помітили правоохоронці. Коли вони заговорили з дитиною, то жахнулися. Хлопчина нагадував Мауглі – у свої 9 років він не вміє ані читати, ані писати. Нині його доправили до інтернату. А проти матері можуть порушити кримінальну справу, за те, що занедбала власну дитину. 
Щодня 9-річний Андріан з мамою нишпорять місцевим смітником у пошуках їжі та бодай якогось теплого одягу. Купити речей дитині мати не в змозі. Жінка ніде не працює. Не знає хлопчина і що таке власна домівка. Усе своє життя він провів здебільшого на сміттєзвалищах. Тут серед непотребу на хлопця і натрапили правоохоронці.
Хлопця відразу забрали з вулиці і відвезли до тимчасового притулку. Там нагодували та з’ясували, що у свої 9 років дитина не вміє ні писати ні читати. До школи Андріан ходив лише кілька днів та й то до ромської. Тоді вони з мамою якраз прибилися до циганського табору. Там українка робила за ромів чорну роботу і так заробляла дріб’язок на їжу. Та в класі хлопця почали бити однолітки, то він і закинув навчання.
У тому, що сама занедбала дитину, жінка не погоджується, каже, кілька років поспіль оббивала пороги чиновників, аби ті допомогли з житлом та марно. Та ще й на заводі, де пропрацювала 15 років, скоротили. А чоловік давно пішов, кинувши з малим дитям напризволяще. Відтак робила усе, що могла – знаходила, де переночувати, та дбала про харчі.
Місцеві соцпрацівники лише руками розводять. Родина у них на обліку не стоїть, бо немає ні житла, ні прописки. Тож де хлопчина, що з ним і чому четвертий рік ухиляється від школи, не знають. 
Не відомо як би склалася доля хлопця, якби він не потрапив у поле зору правоохоронців. Із тимчасового притулку дитину відправили на перевиховання до інтернату у сусіднє Берегове. 
Тепер інтернат для нього – це дах над головою, їжа кілька разів на день і тепле ліжко. Та школа, в якій не б’ють. Йому подобається. 
Якщо не пастиме задніх, кажуть педагоги, Андріан наздожене шкільну програму за рік-два. Тим часом проти матері хлопця за неналежне виконання батьківських обов’язків порушили карне провадження. Якщо провину жінки доведуть, їй загрожує до 2-х років позбавлення волі. Та сама вона не здається, обіцяє вже незабаром знайти роботу і забрати сина.