PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Харківський хірург залишив у животі жінки 30-сантиметровий дренаж | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Харківський хірург залишив у животі жінки 30-сантиметровий дренаж

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Апендицит видалили, а медичне приладдя забули. У Харкові пацієнтка скаржиться на лікарів. Каже, медики під час операції залишили в її животі дренажну трубку завдовжки приблизно 30 см. Так дівчина проходила кілька місяців, аж поки не змогла встати з ліжка. 
Ще донедавна бібліотекарка Марина хизувалася міцним здоров’ям. А за останні півроку їй двічі довелося лягати під ніж хірурга. Жінці заболів живіт: гострий апендицит – термінова операція. Узявся сам завідувач хірургічного відділку. Почав одразу з важливого. 
«Он сказал, что, ну как бы это я цитирую его слова: «Операция вкруговую выйдет 3 тыс. грн., это без лекарств», – згадує постраждала Марина Остапович.
Потім ще було 200 гривень – за палату, 150 – за аналізи й 800 – анестезіологові. Операція минула нібито успішно, та в медичній картці чомусь прізвище лікаря, що прооперував жінку, не фігурувало. Замість нього вказали прізвище інтерна. 
Марина на такі дрібниці не звернула уваги. Аж поки болі в животі знову повторилися. Й тут розпочалися нескінченні походи до лікарів: гінеколог, хірург, терапевт – усі одностайні «відхилень від норми нема». А дівчині ставало дедалі гірше. 
«Я действительно не могла встать. Как бы я не поворачивалась, мне все время куда-то стреляло. И пришлось просто лежать в одной позе», – розповідає постраждала Марина Остапович.
Тоді вона записалася на томографічне дослідження. Аби нарешті дізнатися: в її животі щось зайве. 
«Инородное тело дренаж трубка в брюшной полости, состояние после апендектомии. Доктор, который оперировал меня второй раз, он подтверждает, что трубка – я ее не проглотила», – каже постраждала Марина Остапович. 
Але той самий лікар, який оперував дівчину, відмовився визнавати помилку, заявив: трубка в животі – то нічого страшного, мовляв, люди після війни й не з таким жили – й діставати не схотів. Так переповідає історію Марина. 
Версія хірургів. Обласна клінічна травматологічна лікарня, саме тут оперували Марину. Причому, двічі. Вперше – коли видаляли апендицит, й, за її словами, залишили дренажну трубку, й вдруге – за півроку, тут, на четвертому поверсі діставали ту трубку. 
Виправляв помилку колеги вже інший хірург. Сам завідувач відділку на вимогу Марини повернути хоча б гроші, за невдалу операцію, відмовився. Відмовився й сьогодні – пояснити, як припустився такого огріху.
Та Марина певна: таке нехлюйство має бути покараним, тому вже звернулася із заявою до правоохоронців. А сьогодні ще й позов до суду подала: про моральну та матеріальну компенсацію. 
Але неофіційно і правоохоронці, і посадовці зізнаються: довести лікарську хибу вкрай складно – кругова порука. Бо експертизи роблять також медики, до того ж, українське законодавство недосконале. 
Якої грошової компенсації Марина хоче від лікаря, дівчина не зізнається: але каже, сума значно більша, ніж свого часу за операцію зажадав він.