PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
До написання всеукраїнського диктанту приєднався і літредактор «Вікон» | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

До написання всеукраїнського диктанту приєднався і літредактор «Вікон»

Вікна-Новини
Вікна 22:00
 
Україна вправляється в граматиці. У день української мови охочі перевірити свої знання солов’їної озброїлися приймачами й писали радіодиктант. За місяць листи з текстами перевірять. А сміливці, що ладні почути привселюдно свої оцінки, прийшли на радіо. 
Вона цитує мамі Шевченка. І хоча народилася в Грузії, говорить без акценту. І це попри те, що українську вчить лише другий рік.
«Мы должны ценить страну, язык, традиции в той стране, где мы живем», – каже мати Кетеван Латарія.
На відміну від мами, російською дівчинка не говорить. Пані Кетеван каже, завдяки своїй російській, мовного бар’єру в неї немає, та жінку дивує російська з вуст українців.
«Вот мы сейчас идем по городу, и каждый второй говорит на русском это обидно для меня.
Я думаю, что в Украине должен слышаться украинская мова», – каже мати Кетеван Латарія.
До маминої української взялася дочка.
«Она мне диктует и все исправляет. У меня дома свой учитель украинского», – каже мати Кетеван Латарія.
Юного вчителя «Вікна» запросили на всеукраїнський диктант. 142 слова. Рівень 10-11 класу. Та Гванцю, яка ходить у 5-й клас і лише два роки вивчає українську, це не лякає.
Управлятися в граматиці прийшли й письменники. Любко Дереш каже, після вичитки його писанина вся червона від виправлень. Списувати письменник надумав у колеги.
Пані Забужка диктант прогуляла. Але Любко Дерешові пощастило. З ним за однією партою – літредактор «Вікон». Та від спокуси списати в мовознавця письменник утримався. Проте від перевірки не відмовився. Помилок мовознавець у письменника не знайшов.
Диктант тривав 20 хвилин. Після написання всі учасники здають роботи в конвертах. Результат дізнаються за місяць. Разом із тими, хто писав диктант за радіотрансляцією. Та сміливці свої оцінки можуть почути одразу.
На відмінно написали й літредактор «Вікон» Віктор Кабак і письменник Любко Дереш. Диктант радійники організовують уже 10 років поспіль. Кажуть, головне зробити українців україномовними.
«Звичайно хотілося, щоб в Києві більше людей говорило українською мовою, але я знаю такий цікавий факт, що більшість людей вдома говорить українською, а виходячи на вулицю і переходять на російську. Це напевно ще з радянських часів якийсь комплекс у людей чи звичка, але наша акція покликана привернути увагу, і щоб люди трошечки розслабилися і були українцями, україномовними українцями», – прокоментував мовознавець Олександр Авраменко.
Тим часом мати Гванці жаліється, курсів щоб вивчити українську немає.
 
«Я искала курсы, чтоб изучить украинский язык, и позвонила, и спрашиваю – можно изучить украинский язык, а там меня сто раз спросили, какой язык, украинский, я говорю украинский, она была удивлена», – каже мати Кетеван Латарія.