На Херсонщині диспетчер газової служби врятувала 13-річну дівчинку

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Вона півгодини тримала з нею телефонний зв’язок, аби не лишати сам на сам із вогнем в пустій хаті. Подія формату американської програми про рятівників “911” сталася під Херсоном. Школярка під час пожежі з переляку переплутала номери аварійних служб і зателефонувала до газової служби. 13-річна дівчинка могла б загинути, якщо б не одна небайдужа жінка. 
Того вечора вона лишилася сама вдома. Батьки Лілі давно померли. Вони повечеряли з дядьком-опікуном і той пішов до сусідів. 
«Дядько ще як пішов до сусідів, я ще на кухні почула запах диму на кухні, але я не зрозуміла, що це і пішла спати», – розповідає постраждала Лілія Сикан.
Їдкий дим заповнював хату. І лише десь о першій ночі, вона прокинулася від того, що не було чим дихати, пекли очі і горло. 
«Я побачила багато диму, дихати тоді було дуже тяжко, я виглянула за двері і побачила, що світла ледве-ледве було видко і телевізора, який теж працював, не було видко, я закрила двері і з переляку почала кричати допоможіть, але так як це була 12 ночі, я розуміла, що мене ніхто не почув, я взяла телефон і зателефонувала до служби 104», – далі розповідає постраждала Лілія Сикан.
Що переплутала номери, тоді і не збагнула, жінка, що відповіла, була єдиним зв’язком зі світом. 
«Девочка звонила очень настойчивая, такая боевая, она прям требовала спасите-помогите, что ей 13 лет, что она не может найти выхода», – каже диспетчерка газової служби Тетяна Макієнко.
Пані Тетяна відразу зрозуміла – виклик не помилковий. На протилежному кінці – справді біда. 
«Волнение было, чтобы не пропала связь, то есть пока я ее слышала, я комфортно себя чувствовала, я была уверена. Я ее попросила подойти к окну», – розповідає диспетчерка газової служби Тетяна Макієнко.
А тим часом уже телефонувала до МНС. Але й адресу Ліля переплутала. 
«Спочатку я сказала номер 28, потім 29, 10 і п’ять, ну я точного номеру не знала», – каже постраждала Лілія Сикан.
Та дівчинку знайшли відразу – вона кричала. Бо так їй наказала жінка в слухавці. І лише як передала слухавку дорослому, пані Тетяна змогла закінчити розмову. 
«Даже в мыслях не было такого- положить трубку. Это же ребенок! Однозначно не героический поступок. Вот со стороны девочки – да, она такая молодец, она боролось, она умница, а я всего лишь была на работе, с моей стороны не было ничего героического», – відповіла диспетчерка газової служби Тетяна Макієнко.
«Коли ми по телефону розмовляли тоді, я їй сказала, що вам треба кожного року вручати медалі за кожне врятоване життя», – сказала постраждала Лілія Сикан.