PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
На Херсонщині диспетчер газової служби врятувала 13-річну дівчинку | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Херсонщині диспетчер газової служби врятувала 13-річну дівчинку

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Вона півгодини тримала з нею телефонний зв’язок, аби не лишати сам на сам із вогнем в пустій хаті. Подія формату американської програми про рятівників “911” сталася під Херсоном. Школярка під час пожежі з переляку переплутала номери аварійних служб і зателефонувала до газової служби. 13-річна дівчинка могла б загинути, якщо б не одна небайдужа жінка. 
Того вечора вона лишилася сама вдома. Батьки Лілі давно померли. Вони повечеряли з дядьком-опікуном і той пішов до сусідів. 
«Дядько ще як пішов до сусідів, я ще на кухні почула запах диму на кухні, але я не зрозуміла, що це і пішла спати», – розповідає постраждала Лілія Сикан.
Їдкий дим заповнював хату. І лише десь о першій ночі, вона прокинулася від того, що не було чим дихати, пекли очі і горло. 
«Я побачила багато диму, дихати тоді було дуже тяжко, я виглянула за двері і побачила, що світла ледве-ледве було видко і телевізора, який теж працював, не було видко, я закрила двері і з переляку почала кричати допоможіть, але так як це була 12 ночі, я розуміла, що мене ніхто не почув, я взяла телефон і зателефонувала до служби 104», – далі розповідає постраждала Лілія Сикан.
Що переплутала номери, тоді і не збагнула, жінка, що відповіла, була єдиним зв’язком зі світом. 
«Девочка звонила очень настойчивая, такая боевая, она прям требовала спасите-помогите, что ей 13 лет, что она не может найти выхода», – каже диспетчерка газової служби Тетяна Макієнко.
Пані Тетяна відразу зрозуміла – виклик не помилковий. На протилежному кінці – справді біда. 
«Волнение было, чтобы не пропала связь, то есть пока я ее слышала, я комфортно себя чувствовала, я была уверена. Я ее попросила подойти к окну», – розповідає диспетчерка газової служби Тетяна Макієнко.
А тим часом уже телефонувала до МНС. Але й адресу Ліля переплутала. 
«Спочатку я сказала номер 28, потім 29, 10 і п’ять, ну я точного номеру не знала», – каже постраждала Лілія Сикан.
Та дівчинку знайшли відразу – вона кричала. Бо так їй наказала жінка в слухавці. І лише як передала слухавку дорослому, пані Тетяна змогла закінчити розмову. 
«Даже в мыслях не было такого- положить трубку. Это же ребенок! Однозначно не героический поступок. Вот со стороны девочки – да, она такая молодец, она боролось, она умница, а я всего лишь была на работе, с моей стороны не было ничего героического», – відповіла диспетчерка газової служби Тетяна Макієнко.
«Коли ми по телефону розмовляли тоді, я їй сказала, що вам треба кожного року вручати медалі за кожне врятоване життя», – сказала постраждала Лілія Сикан.