У столиці завершився міжнародний конкурс юних піаністів

Вікна-Новини

Вікна 18:00

У столиці завершився міжнародний конкурс юних піаністів. Вони змагалися тиждень, і нарешті визначилися – хто технічніший і чуттєвіший.
Денису Мацуєву 38 років, він заслужений артист Росії, і дає сотню концертів на рік. 
Всім учасникам міжнародного фестивалю найліпших молодих піаністів по 12, 13 років. Доки їхні однолітки грають у комп’ютерні ігри, вони – з національним оркестром України.
Їх – 15-ро. За звання найкрутішого вони змагалися тиждень, спочатку грали сольні програми, тепер – з оркестром. Українець Микита скромно зізнається – те що він показує тут – лише половина з того, що може. 
«Моя преподаватель говорила, что я не на 100 процентов готов к выступлению. Качество было не на 100 процентов, но я выложился на 100 процентов, и у меня получилось», – сказав учасник фестивалю Микита Бурзанідзе.
У нього вийшло так, що його визнали одним із 5-ти найліпших піаністів. Родзинкою фестивалю було те, що першого місця у ньому не було. Однозначного лідера у тріумфальній п’ятірці немає, каже художній керівник конкурсу Денис Мацуєв, тому всі учасники отримають путівку у музичний світ. Славетний піаніст фактично стане їхнім продюсером, і вже згодом юні таланти гратимуть на інших грандіозних музичних фестивалях. 
«Вот это поколение делает упор на индивидуальность, на персональность. Они все разные – у них свой почерк, свой язык, и если вот так вот не смотреть, закрыть глаза, то можно сделать вывод что играет большой музыкант. За нами идет команда, мало не покажется, и наша задача им всем помочь», – сказав почесний голова журі Денис Мацуєв.
Інші 10-ро учасників, які не стали лауреатами, отримали статус дипломантів. Організатором фестивалю став Сбербанк Росії, спеціальним партнером – фонд Віктора Пінчука. Ті констатують – головне тепер, аби діти зіркової хвороби не підхопили, бо досконалості немає меж. 
Аби наголосити на дитячості фестивалю, окрім статусів, музик нагороджували плюшевими ведмедиками. Проте презент оцінили не усі. Діти дивилися на ведмедика дорослим поглядом і на питання – як зватимуть нову іграшку, розважливо відповідали: «Не знаю, подумаю… своей маленькой сестре отдам».