PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Беркут розбив голову лікарю, який прийшов на Майдан лікувати

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Він прийшов на Майдан лікувати, та сам дістав по голові. «Вікна» знайшли жертву страшного розгону, коли беркут бив усіх, хто потрапляв під кийки. Як наслідок – десяток госпіталізованих, і три сотні людей, яким медики на місці перебинтовували голови. Серед побитих – головний дитячий імунолог столиці. 
Тієї ночі Федір, головний дитячий імунолог столиці, заїхав дорогою до дому на майдан, аби запитати у друзів, які там чергували, чи не потрібна комусь його допомога. Але вже за кілька хвилин його самого вели до швидкої. 
«Ми просто лежали і нас гамсели палицями, і я, коли відчув, що у мене клацнули зуби, відчув смак крові, спочатку думав, що язик прикусив, а потім торкнувся голови і зрозумів – кров тече звідти, при цьому мене далі били, кричали – сука лежи, не рухайся, я тебе зараз приб’ю, сука», – розповідає Федір Лапій, головний дитячий лікар-імунолог м. Києва. 
Федір каже, до останнього сподівались, що спецпризначенці зупиняться і дозволять всім просто піти. І вже у швидкій лікар зрозумів – йому ще пощастило. 
«Люди стукали, заглядали просили – будь-ласка підійдіть там у когось зламана нога, десь лежить людина з травмою черепа просто на асфальті», – каже Федір Лапій, головний дитячий лікар-імунолог м. Києва. 
У нього забійна рана голови і чотири шви. Коли приїхав додому – дружина отетеріла. 
Пізніше з новин Федір почув, як правоохоронці розказали свою версію подій, мовляв, беркути так діяли у відповідь на агресію мітингуючих. Такі пояснення лише додали обурення у суспільстві, переконаний чоловік. Та до страйку Федір не приєднався, каже, в розпал вірусних захворювань користі з нього більше на робочому місці. 
Обговорювати публічно те, що сталося з їхнім колегою, лікарі побоюються. Але поза камерою – підтримують.