PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У ніч розгону Михайлівський собор став притулком для побитих людей

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Столичні храми відкрили двері для мітингуючих. Справжньою фортецею для побитих у ніч проти суботи став Михайлівський Золотоверхий монастир. Востаннє люди там ховалися ще в середньовіччі. Однак не лише Українська Православна церква прихистила мітингуючих. 
«В суботу 30 листопада зранку о 5-й годині ми почули крики. Тоді було прийнято рішення відкрити браму і пустити тих, які шукали захисту. Звичайно вони всі були перелякані, злякані, оскільки далі боялися розправи Беркуту над ними. Цю браму ми відчинили і фактично одразу зачинили. Якраз прийшли наші кухарки і попросили їм звалити гарячого чаю, більша половина з них були побиті, далі вони були дуже налякані, тому ми паралельно з тим викликали швидку», – розповів отець Олександр, настоятель трапезного храму І. Богослова.
Отець Олександр пригадує цей моторошний ранок, коли налякані і побиті студенти попросили притулку у храмі. Отці не вагались.
«Я мусив звернутися до патріарха взяти благословення за те, як їх можна розмістити і тоді святійший патріарх благословив відкрити храми, щоб вони могли заходити. ми попросили, щоб тут не було ні агітації, ні політичних гасел», – каже отець Олександр, настоятель трапезного храму І. Богослова.
Уже на ранок суботи, коли про розгін Євромайдану і бійню дізналися, кияни швидко почали зносити теплі речі. 
Отець Олександр каже, церква завжди була готова допомогти людям, однак навіть отців вразила кількість киян, які почали приходити на допомогу.
Пункти зігрівання працюють продовж усіх днів після розгону студентів. 
Михайлівський Золотоверхий став особливим місцем для мітингуючих, і хоча зараз Михайлівська площа спорожніла сюди вони повертаються, аби переночувати і поїсти. А вже під стінами самого монастиря з’явилося наметове містечко і діжки, де можна погрітися.
Згодом відкрили свої двері і греко-католицькі церкви Києва. Їхні священики міняються на майдані й моляться, а ввечері пускають до храмів, аби переночувати й нагодувати.