PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Батькам «сонячних дітей» мають доводити право на інвалідність

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Сім кіл пекла – так називають батьки дітей із синдромом Дауна процедуру оформлення інвалідності. Навіть із підтвердженим діагнозом від генетиків їх змушують знову і знову доводити, що їхня дитина хвора. 
Через бюрократичні перепони, недужі діти роками не отримують соціальної допомоги. 
Лариса плаче. Процедуру отримання інвалідності для 5-річної доньки жінка порівнює з жебракуванням. Коли Тетянці визначили діагноз, мама навіть думки не припускала залишити дитину. Лариса відразу налаштувалася на боротьбу. Вже тепер розуміє боротися доводиться не тільки з хворобою. 
Генетики обласної дитячої лікарні відмовили доньці у статусі інваліда, бо не побачили для цього підстав. 
«Вона сказала, що не бачить підстав для інвалідності, 2342 Натякала: положіть їй – підсунула мені брошуру, щоб положить їй гроші», – розповідає мама Лариса Рудавська.
Фахівці, у яких консультувалися «Вікна», не розуміють, чому матері відмовили. Адже синдром Дауна не лікується і вже визнання діагнозу є показанням для інвалідності. 
«При синдроме Дауна каждая клеточка содержит лишний генетический материал – лишнюю хромосому и удалить ее невозможно. – Значит ребенок инвалид? Конечно, инвалид,100%!» – пояснив генетик Леонід Кодунов.
Лікарі обласної лікарні виправдовуються: діяли за наказом МОЗу, де чорним по білому: окрім синдрому Дауна, у дитини мусить бути цілий букет супутніх недуг. 
«Мы должны все это подтвердить. 1807Нужно было этого ребенка положить на стационарные койки и дообследовать. – А мама? – Мама не захотела», – відповіла Наталя Шмалько, керівниця відділу охорони материнства й дитинства департаменту охорони здоров’я.
Не захотіла, бо дома чекали інші діти. Їх жінка виховує сама. І мала право на відмову лікарям – вважають юристи.
Батьків, що мають такі ж проблеми, – десятки по всій країні. Приміром для доньки Наталі з Вінниці оформили інвалідність лише на п’ять років. Жінка, каже, мабуть сподіваються, що хвороба кудись щезне. 
Громадські організації кажуть: проблема не у лікарях, а в законах, які давно треба було переглянути. Активісти вже не перший рік просять МОЗ спростити оформлення інвалідності для таких дітей. Адже у всьому світі синдром Дауна – достатній аргумент для отримання допомоги від держави. 
Тим часом Тетянку таки обстежили та пообіцяли видати документи на оформлення інвалідності. Хоч невеличка, але перемога, каже жінка і сподівається, що за наступні 5 років у міністерстві такі дослухаються до проблем «Сонячних дітей», і вони стануть потрібними не лише своїм рідним.