PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
У Дніпропетровську метробудівцям не дають зарплату 5 місяців | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Дніпропетровську метробудівцям не дають зарплату 5 місяців

Вікна-Новини

Вікна 22:00

У Дніпропетровську півтори сотні метробудівців вже майже 5 місяців сидять без зарплати. Люди у прямому сенсі слова перебиваються з хліба на воду. Заборгували їм загалом 2 мільйони грн. Підприємство передали з державної у комунальну власність, забувши при цьому включити до бюджету. 
Порожнього холодильника Володимир навіть не вмикає. Морозити в ньому все одно нічого: лише енергію витрачає. З харчів на тиждень – пачка макаронів. 
«Это мой завтрак, обед и ужин. Но иногда я раз в день кушаю, потому что на завтрак и обед у меня не хватает денег», – каже Володимир Накрапас, проходчик ПАТ «Дніпрометробуд».
Два роки тому, до Дніпропетровська з села, чоловік приїхав у пошуках ліпшого життя. Винайняв квартиру, влаштувався на роботу в метро. Тішився новим життям недовго. Зарплатню почали затримувати. Востаннє Володимир її отримував ще у серпні. Гроші давно скінчилися, натомість з’явилася купа боргів. Каже, давно звільнився б, та мусить терпіти.
«Мне нужно доработать. У меня подземного стажа не хватает полгода», – пояснює Володимир Накрапас, проходчик ПАТ «Дніпрометробуд».
Схожа історія чи не у кожного метробудівця. Комусь допомагають рідні, інші беруть позики. Ледь зводить кінці з кінцями і Людмила. Вона машиніст будівельного крану. Зарплата – півтори тисячі, але і їх не отримує. Жінка самотужки виховує доньку і хвилюється, що на свята дитина лишиться без подарунків.
«Очень переживаем! И хочется ребенку, а ей у меня 9 лет, хочется и на елку, и утренники, и в школе. Специальность у меня редкая и найти другую работу я не могу», – розповідає Людмила Яковлєва, працівник «Дніпрометробуд».
Дніпропетровське метро – найкоротше у світі. За 30 з гаком років будівництва упоралися лише з однією гілкою. Її довжина менше 8 кілометрів. Та й пролягає на околиці. Цього року через відсутність фінансування не проклали жодного метро підземки. 
Разом із «Вікнами» метробудівці вирушають запитати у чиновників, коли їм нарешті чекати грошей. 
Коли з’являться гроші, на підприємстві не знають. Цьогоріч його навіть не внесли до держбюджету. Чекали на іноземні кредити. Чекають і досі – 300 мільйонів євро. Цієї суми вистачило б на завершення будівництва і на зарплати працівникам. Гроші обіцяють дати два європейських банки під державні гарантії. Договори підписані, але перші надходження будуть лише після завершення тендерів на головного підрядника, а це не раніше від лютого-березня. 
«Транши начинаются с момента заключения договора. С того момента, когда Европейский Банк одобряет выбор тендерным комитетом того или иного подрядчика», – відповіла Тетяна Павлюк, начальник управління будівництва департаменту ЖКГ Дніпропетровської ОДА.

«Все надеялись, что придут большие деньги, что придет новый подрядчик, и с нами рассчитается, но как видите и денег нет, и тендер еще не проведен, а мы – в воздухе. Люди продолжают работать, но бесплатно!» – каже Сергій Мартиненко, голова профспілки ПАТ «Дніпрометробуд».
Заморозити будівництво і розпустити людей у відпустки у метро не можуть, бо небезпечно. Метробудівці змушені цілодобово відпомповувати воду з недобудованих тунелів. Інакше частина міста ризикує провалитися під землю.
«Если прекратим откачку воды, то в течение 5 суток затопятся туннели и начнется разрушение зданий», – сказав Євген Лисак, працівник ПАТ «Дніпрометробуд».