PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
37-річного сина ув’язнила в чотирьох стінах власна мати | Вікна-Новини
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

37-річного сина ув’язнила в чотирьох стінах власна мати

Вікна-Новини
Вікна 22:00

Весь його світ – це брудна кімната. Єдине спілкування – мати. І так майже все життя – 37 років. Черкаська пенсіонерка ретельно ховає сина від людей. Так, він дійсно хворий, але не настільки, щоб бути викинутим із життя. 
Про нього так ніхто б і не дізнався, якби не сусіди. Давно вже чули сварки, крики та стогін. Перешіптувалися. Та до цього часу не втручалися. Тепер задзвонили в усі дзвони, бо відчули небезпеку.
«В таких антисанитарных нормах, там може буть туберкульоз бути і всьо шо угодно, он кашляет постоянно», – каже сусідка Валентина Кулініч.
Сусіди розповідають: чоловіка звуть Роман. З будинку практично не виходить. Хіба влітку іноді купається на вулиці під колонкою. Не вміє ні читати, ні писати, бо в школі провчився усього два тижні. Він хворий, але ніхто його ніколи не лікував.
«Він худий, його 20 кілограм вєсу, він лежить без одежі, значить плохо кормиться, плохо, в неї мінімальна пенсія, в нього немає ніякої пенсії», – розповідає сусідка Ганна Ворхлік.
З’ясувати, що відбувається в сім”ї, вже кілька місяців поспіль намагаються правоохоронці. Перевіряють, чому ніде не вчився, чому не стоїть у обліку соцслужб та не отримує лікування.
«Ми, проводячи перевірку, направили запити, нам 4 медзаклади відповіли, що він ніколи не знаходився на лікуванні і не звертався», – повідомив Ігор Лупина, старший дільничний інспектор придніпровського райвідділу м. Черкаси.
У супроводі міліції та муніципальної інспекції нарешті вдається потрапити до будинку. Крихітна холодна кімната з буржуйкою, брудний одяг та невсипущий контроль матері. Жінка до останнього ховає сина від людей.

«Ну як ви маєте право з ним говорить? Ромочка не надо! Ну хай розкаже, ну чого ви», – каже мати.
Роман виявляється доброзичливим та неагресивним. Твердить, з мамою йому добре. І хай їх залишать у спокої. Утім, інспектори іншої думки. 

«Людина має жити в належних умовах, і ми як влада зробимо все, щоб направити його у відповідний заклад, де він буде отримувати медичну і соціальну допомогу і може якесь навчання, якщо буде можливість», – сказав Олександр Давиденко, начальник управління інспектування Черкаської міської ради.
Документи, щоб примусово забрати Романа до спецзакладу, планують підготувати вже за тиждень.