Село на Львівщині святкує Різдво за власними традиціями

Вікна-Новини

Вікна 18:00

У католиків – Різдво Христове. А «Вікна» побували в незвичному селі на Львівщині. Там Різдво відзначає кожна хата, без винятку. Бо всі мешканці села Стрілецького поляки-католики. 
Вже по обіді перед Святвечором надворі у Стрілецькому ні душі. Зате в хатах гуде, як у вуликах. Надто багатодітних, як у родині Круховських. Останні приготування – і ось вона, довгоочікувана мить для дітлахів – можна на стіл накривати: під скатертину жмут сіна, зверху різдвяні ясла, свічка, Біблія. Дорослі тим часом зі стравами пораються. Їх, як і на український Святвечір, 12. Але третина – це перші страви.
У Стрілецькому по-особливому готують капусту – обов’язково з горохом і грибами. А до квасу, коли варять, додають моркву, петрушку й селеру. Збереглися й давні назви різдвяних страв, приміром, поливка – це солодкий кисіль. Він також обов’язковий, як і риба, вареники та пампухи. А от звичної для нас куті в родині Круховських не варять. Бо не готували її ні мама, ні бабця, які теж тут народилися. 
Пані Гелена з багатодітної родини, в самої теж 6-ро дітей і 24 онуки. Усіх разом зібрати важко, але бодай 3 сім`ї на Різдво тут збирається. 
Вечерю починають із борщу з вушками, а далі – як кому засмакує, головне – усе скуштувати. Попоїли, поколядували – а потому вже традиції явно з поганської минульщини – діти лазять під столом і голосно квокчуть.
«Чим більше вони назбирають ложок і чим довше будуть квокати, то більше буде маленьких курчаток», – пояснила донька Цилина Круховська.
Про велику худобу також не забувають. Щоб і їй велося нового року, господар несе до стайні хліб і оплаток. Так батько і дід робили, каже. А діти опісля бігали слухати, що тварини говорять.
«Завжди йшли і в 12-й годині слухали – говорять чи ні», – розповідає господар Мар’ян Круховський.

«Це все, певне, і у вас є. Ми ж слов’яни і наші традиції схожі. Відрізняється хіба сама літургія, Різдвяна меса», – каже парох Мечислав Фритек.
Село Стрілецьке, що за 25 км від кордону з Польщею, віддавна було не таким, як усі. Радянська влада, коли прийшла сюди, паспортного режиму, як на прикордонні, тут не запроваджувала. Але й розвиватись селу не давала, воно мало зникнути. Планувалось, що ігноровані владою тутешні селяни-поляки не витримають і залишать ці краї. Дехто і справді поїхав до Польщі, але більшість залишилась. Тому і традиції досі живі.