У 2013-му соцмережі відіграли важливу роль в житті українців

Вікна-Новини

Вікна 22:00

В історію 2013-й увійде як рік прориву в реальне життя соціальних мереж. З допомогою Інтернету було можливо все: від звільнення тисяч киян зі снігового полону – до наймасштабніших протестів за часів Незалежності. 
27 березня столиця прокинулася вранці в сніговому полоні. Знамениті кадри, коли пасажири вийшли штовхати тролейбуса. Покинуті вночі посеред доріг машини. Дорогі джипи тягають сорокатонні вантажівки, бо військова та комунальна техніка не доїздить. 
Згодом вони сядуть переглянути кадри снігової фронтової хроніки. Не знайомі в реальному житті, вже наступного дня саме ці люди організували сайт допомоги, мапу, зв’язувалися з комунальниками й не шкодували своїх позашляховиків для найскладніших ділянок, а деякі навіть спали три години за три доби. 
Саме того зимового березня стало зрозуміло – Інтернет може не лише обговорити проблему, а й розв’язати. 
Влітку соцмережі знову вражали – лише доба знадобилася, аби відшукати хлопця, що відгамселив подружжя журналістів – Ольгу Сніцарчук і Вадима Соделя. Його ім’я вже стало прозивним. Це Вадим Титушко. І незабаром ще новий скандал через висловлювання у соцмережі – солістка національної опери Катерина Абдуліна ледь не позбулася посади за те, образила україномовні школи в пості на сторінці свого акаунта. 
Осінь. 2013-го. Знову просто приголомшливий приклад самоорганізації – у Львові у відчинений колодязь потрапляє і гине маленька дитина. На той час в іншому, здавалося б, полярному кінці України – в Луганську громадські активісти в соцмережі вирішують, аби убезпечитися, створити мапу колодязів без люків, бо там таких – майже сотня. 
І насамкінець Євромайдан. Повідомлення, з якого все розпочалося, після того, як уряд загальмував євроінтеграцію. Журналіст Мустафа Наєм запросив друзів зустрітися ввечері під стелою.
«Я пам’ятаю ті п’ятдесят людей, які прийшли в перші десять хвилин і ті розгублені мої очі, людей, скільки нас буде, потім інша розгубленість, що із цим робити, так і всі відчуття, таке все світле, бо тоді не було розгону, не було беркуту, не було побиття, не було того тотального ігнору, це було чимсь маленьким, але дуже світлим, зараз це дуже велике , але різне, мені приємно, що я до цього причетний», – розповів журналіст Мустафа Наєм.
І вже через тиждень – просто пік самоорганізації українців. Після розгону Євромайдану вже наступного дня з’явився сайт Євромайдан SOS. За допомогою мережі знайшли всіх, хто зник у ті дні. Експерти заговорили – суспільство навчилося в Інтернеті консолідуватися й реагувати на виклики.

«В соцсетях люди общаются больше и чаще, чем это раньше делали на кухне в Советском Союзе, и они уже заранее знают, кто является их единомышленником, знают с кем у них совпадают мысли, чаяния и воля к чему-то и потому, когда наступает критический момент, они уже и сами готовы, потому что они в этот момент уже и сами обсудили это, они получили свое консолидированное мнение они знают кого позвать», – пояснила Еліна Шнурко-Табакова, член правління Інтернет-асоціації України.
ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити СТБ -
поставте 2 чесних галочки:

1.

2. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля