Гордість країни: кохання підняло на ноги тяжкохвору на ДЦП жінку

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Вона назавжди прикута до інвалідного візка. Він – одинак, який побував за крок від смерті через виробничу травму. Їх об’єднувало одне – небачення сенсу життя. Так було, поки доля їх не познайомила. Кохання зробило неможливе – підняло на ноги тяжкохвору на ДЦП жінку. Любов, яка дозволила двом самотностям знайти сімейне щастя.

«Людей там було много, а Таню я побачив так вроде вдохновение получив, захотел познакомиться», – каже Володимир.

«Я сразу задумалась, может он моя судьба!» – каже Тетяна.

Їхнє кохання спалахнуло миттєво – просто в їдальні реабілітаційного центру. 2 роки тому Володимир та Тетяна приїхали сюди, аби навчатись жити по-новому. Кожен день до цієї зустрічі для обох здавався жахом.

«Не было смысла жизни! Я не видела его ни в чем. Одна и та же обстановка, дом, школа», –  каже Тетяна.

В дитинстві їй поставили страшний діагноз – важка форма ДЦП. Без жодних шансів стати на ноги. Самотня, не потрібна нікому.

«Коляска! Это самое страшное было! Слово коляска!» –  каже Тетяна.

У кількох сотнях кілометрів від Тетяни втрачав життя молодий хлопець. Нещасний випадок на виробництві забрав у нього все!

«Высота 6 метров, я поскользнулся и упал на асфальт. Обнаружили, что гематома головы. Нейрохирург сказал – немедленно готовьте операционную, а то еще бы час и человек бы не выжил!» – розповідає Володимир.

Володимир переніс 2 надскладні операції. Йому видалили третину черепа, а в голову вмонтували стальну пластину. 2 група інвалідності означала – забути про нормальне життя. Від Володимира йде дружина з дітьми. Він у розпачі, лишається наодинці.

«Я искал женщину, которая будет меня поддерживать! И в моей личной жизни и я в ее!» каже Володимир.

«Были депрессии и меня невестка успокаивала, говорила – Таня, не переживай, будет у тебя когда-то семья! Будут детки, а я ей не верила! Я говорила, что ну кому я такая вот нужна!» –  каже Тетяна.

«Чай как сейчас помню с шиповником был», – каже Володимир.

«У меня уже была тайная любовь к нему! Он понравился мне очень, но я вида не показывала!»  каже Тетяна.

«Мы нашли общий язык, и я понял, что нужно что-то делать – как-то завоевывать ее сердце!» – каже Володимир.

Вони розійшлися по своїм кімнатам. Та подумки мріяли лише про наступну зустріч.

«Вова этот момент, который меня подтолкнул к этому! Я закрывалась ночами в комнате, тренировалась, было очень тяжело», – каже Тетяна.

«Я решил закрыться в комнате и, думаю, нарисую ее портрет! Может хоть так к ней подойду!», – каже Володимир.

«Ради этого человека, который должен быть счастливым – я должна оставить коляску! Я почувствовала себя полноценным человеком! Я ему говорила, Вова, а ты не смотришь, что я инвалид..там, и он сказал – для меня это не важно!» – каже Тетяна.

Вони почали жити разом, і вже за кілька місяців він запропонував їй одружитися.

«Наша свадьба была самым счастливым днем в моей жизни», – згадує Тетяна.

«Дочку мне очень захотелось, Таня тоже согласилась!» – каже Володимир.

«Я готова была принять ребенка даже если бы он родился с какими-то дефектами, даже пусть он бы был инвалидом, но это будет мой ребенок! Я готова его принять, только что бы он был!» – каже Тетяна.

І диво сталося – пропри застороги лікарів Тетяна завагітніла та народила здорову дівчинку.

Щаслива родина повернулась у невеличкий будинок. Він практично не пристосований для нормального життя. Володимир щосили намагається довести його до ладу. Тетяна ж нарешті почула те, про що мріяла все життя.

«И нам теперь год и месяц, и корда я услышала слово «мама» это для меня было все! Настолько была радость! Мне не верилось, что я услышала это слово! Исполнилось то, чего я хотела!» – каже Тетяна.

Цього року Різдво родина зустрічає разом. І вперше маленька Настя побачить новорічну ялинку.

«Пусть я с палочкой, пусть я буду хромать но сама! Мечтаю взять ребенка, взять мужа под ручку и пойти!» – каже Тетяна.

ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити СТБ -
поставте 2 чесних галочки:

1.

2. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля