PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Львові наречена вперше пішла під вінець у 72 роки

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Більша частина життя здається позаду, а вони – під вінець. Попри косі погляди ровесників і подивування молодих, наші герої зі Львова пішли проти страхів та упереджень. Бо хочуть бути щасливими.

На цю мить вона чекала все життя, а то чимало – нареченій 72. Марії здавалося, що весільного рушника їй уже не розстелять. Коли всі шестеро її сестер і братів одружилися, а вона, ще молода, раптом почала втрачати слух, то й зовсім зневірилася. Та щастя своє таки зустріла!

Торік вона почала відвідувати центр дозвілля для самотніх. Там пані Марію і вподобав суджений. Після кількох таких зустрічей і її серце частіше забилося. А коли покликав заміж, то в душі цілий вихор здійнявся.

Наречений пан Іван – удівець. Має 2-х дітей і 5-х онуків, але всі вони далеко, в Білорусі. Приїздять діти не так часто, як би хотів, але й до них не хоче. Якось жив на чужині, та не прижився, туга брала. Тужив і за першою жінкою, коли та померла.

Але як побачив пані Марію, каже, серце так і розм’якло. Вподобав її за простоту і щирість. Тим паче, і діти пана Івана своє благословення дали, хоча й не приїхали. Ну, а родину нареченої чоловік узяв на себе.

Щоб зважитись на цей крок, нашим героям багато часу не знадобилося: 2 місяці на знайомство, ще один на роздуми – і важливе рішення. А як інакше, кажуть, в такі літа не можна гаяти часу на вагання.

Ніякого застілля пара не планувала, але друзі й родина зробили їм сюрприз. Заслужили, кажуть, а тому цей день має стати пам’ятним.