Кореспондент Ольга Кучер стала ведучою «Вікна-Новини» і прагне розповідати глядачам історії

Вікна-Новини

Перегляд вечірніх новин став невід’ємною частиною життя кожного українця. Ведучі перетворились у знайомих, які кожного дня о 18:00 приходять до нас у дім і розповідають про останні події. Сьогодні у армії інформаційно-моральної підтримки стане на одного бійця більше – її ім’я Ольга Кучер. Довгий час дівчина працювала журналістом, а тепер спробує себе у новій ролі – ведучої.

Ольго, як довго ви займаєтесь новинною журналістикою, з чого все починалось?

Останні сім років працюю у новинній журналістиці. А почалось все випадково у місті Бровари, де раніше жила. Я була дуже активною – виступала на концертах, була активісткою молодіжних організацій, тож на місцевому телеканалі мене помітили і запросили бути ведучою. Трохи пізніше почала працювати журналістом і з того часу я у новинах.

На вашому рахунку чимало серйозних сюжетів про корупцію, події на Майдані, АТО. З якими труднощами стикалися під час зйомок?

Професія змушує робити речі не характерні для дівчини, але найнеприємніше – це розслідування корупційних схем. Часом підіймаєш такі пласти нелюдського ставлення! Нещодавно у «Вікнах» був сюжет, про те, як у Бучі хтось забрав собі 15 гектарів землі і обгородив величезним парканом. Під час роботи над такими матеріалами розумієш як це жахливо, коли люди крадуть, обманюють і нечесно собі щось привласнюють. Звичайно, зараз такий період в країні, коли багато подій пов’язаних з АТО і хлопцями, які постраждали внаслідок її проведення – це морально тяжко.

Були випадки, коли щось загрожувало вашому життю?

Була одна історія, під час страшних подій на Майдані – у нас з’явилась інформація, що на аеродромі в Гостомелі знаходиться спецназ іншої держави, тож ми туди не вагаючись поїхали. Але виявилось, що все не так просто, нас не пустили і більш того, якісь кремезні чоловіки у страшних чорних авто почали переслідувати, погрожувати, навіть чатували біля мого дому. В результаті матеріал не вийшов в ефір, бо ми не змогли скласти до купи ті панічні кадри. Як виявилось пізніше, саме з цього аеропорту тоді тікав Віктор Янукович…

Як до цього ставиться ваша родина?

Коханий працює журналістом, то ж усе розуміє, а ось тато дуже турбується. Я інколи йому навіть не розповідаю куди їздила на завдання, хоча він все одно це побачить в ефірі. Дівчат у нас жаліють і відправляють лише у зону звільнених міст, там порівняно безпечно, якщо можна так сказати. Але все одно варто оберігати рідних від зайвих нервів, зайвої інформації.

Ведуча програми "Вікна-Новини" Ольга Кучер

Чому вирішили змінити роботу журналіста на роботу ведучої?

Скажу відверто, кожен журналіст мріє спробувати себе у ролі ведучого! Це закладено у нашій професії – кожного дня шукати нові емоції, відчуття, отримувати цікавий досвід.

Хто допомагає Вам опановувати нову професію?

Навчає Віта Євтушина, я під її опікою. Вона розповідає як писати підводки, як себе тримати в кадрі. Наш шеф-редактор має досвід ведучого і теж дає поради як себе вести. Сам ти цього ніколи не навчишся – у книжці чи інтернеті не прочитаєш. Коли почала сама писати підводки для ефіру, зрозуміла, що кожну історію треба наче пережити разом з героєм, пропустити крізь себе.

Буває так, що під час прямого ефіру важко стримати емоції?

Сьогодні мій перший раз і саме цього я боюсь. Під час морально важких матеріалів, про АТО чи про військових, у ведучих очі на мокрому місці, ледь стримуються щоб не заплакати. Одна справа, коли ти сидиш у ньюзрумі і можеш не стримувати себе в емоціях, а інша – прямий ефір, ведучий не може просто встати і піти. Варто пам’ятати, що глядач і так з надірваним серцем дивиться новини, то ж ведучий не повинен добивати його траурним зовнішнім виглядом. Це те, над чим ще варто буде працювати. Тримати свої емоції.

У кожної ведучої є певний образ. Якою Ви хочете бути перед глядачами?

Мене запросили стати ведучою, бо всі кажуть, що я викликаю довіру. Я хочу щодня, щовечора приходити до глядача в гості і розповідати йому історії, не «бахати» по голові новинами, а розказувати історії, ніби ми сидимо за чашкою кави. Це той стиль, якого я хочу досягти. Але це не так просто, бо інколи під час ефіру можуть змінюватись матеріали, треба перелаштуватись з однієї підводки на іншу і важливо не втратити свій стиль.

vikna2

Скільки часу присвячуєте підготовці новин?

Точного хронометражу підготовки немає, бо новини з’являються в незалежності від того прийшла я на роботу чи ні. Буває так – підготував випуск, є готові тексти, а о четвертій годині раптом щось стається і весь випуск перемішується. Тому насправді, щоб підготуватись до ефіру необхідні останні дві години перед ним. Тоді ти розумієш, що вже нічого не поміняєш, бо все вже сталося.

Як Вам здається, що важче – бути журналістом чи ведучою? Починаючі журналісти інколи вважають, що робота ведучого – це так просто.

Чесно? В мене теж така думка раніше була: «Та що там складного, сидиш собі розказуєш». А тепер, коли я це спробувала…це не легше і не важче – це інакше. Інші функції, до яких ще варто звикнути, і це дуже складно перейти від одного формату до іншого. Не можна порівнювати журналіста і ведучого, це як порівняти інженера та альпініста. Це те, що я зрозуміла працюючи на телебаченні лише через 7 років, коли сама спробувала бути ведучою.

Що відчуваєте перед першим прямим ефіром?

В мене палають щоки (сміється). Я дуже хвилююсь останній тиждень. Навіть сьогодні, коли йшла на роботу намагалась відволіктись і думати про що завгодно. Про кіно яке я вчора дивилась, про книжку яку читала, а все одно хвилювання весь час повертається. Емоції зараз – як перед темною кімнатою на порозі якої я стою. І поки я не ступлю крок, я не побачу, що там у цій темноті. Але якщо шеф-редактор посадив мене у крісло, то значить він вірить у мене, то ж все буде добре.

Каріна Кіщак

ВІТАННЯ!
Будь ласка, допоможіть нам покращити СТБ -
поставте 2 чесних галочки:

1.

2. Мені

Будь-ласка, заповніть всі поля