Ціна виживання: рятівний одяг для переселенців

Вікна-Новини

Вона не просить милостині. Усе, що їй треба, аби прогодувати чотирьох дітей – це вживані речі. Рік тому вагітна Наталя покинула ще окупований Слов’янськ. Із трьома доньками переїхала на Черкащину. Там лишилася квартира, робота і друзі. Аби вижити, почала продавати старі дитячі речі. А нині має ятку із секонд-гендом. Нові надходження старих речей матері-одиначці надсилають з усієї України.

У їхній невеличкій винаймуваній квартирі затишно та гамірно. Уся родина Васильєвих збирається на кухні. Дарина, Настя та Вероніка – усі чекають на мамині млинці. Такі посиденьки – чи не єдина втіха для суто жіночої родини.

Спочатку був табір для переселенців біля Києва, а потім їхню родину прихистили на Черкащині. Тут, у Ватутиному, Наталя народила четверту донечку – Любаву. Аби прогодувати родину – вирішила продати дитячі речі, з яких доньки встигли вирости. Бо державної допомоги не вистачало навіть на їжу. Дізнавшись про переселенську жіночу родину Васильєвих, черкасці дозволили їм орендувати житло безоплатно. Лише доведеться зробити ремонт і сплачувати комірне. Найбільше радіє переїздові п’ятирічна Вероніка.