PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+DQoNCjwhLS1TdGlja3kgUmlnaHQtLT4NCg0KDQo8c3R5bGUgPg0KLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDsgfQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTM0MHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAxNjBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE2MjBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMzAwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KPC9zdHlsZT4NCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIC0tPg0KPGlucyBjbGFzcz0iYWRzYnlnb29nbGUgZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIiDQogICAgIHN0eWxlPSJkaXNwbGF5OmlubGluZS1ibG9jayINCiAgICAgZGF0YS1hZC1jbGllbnQ9ImNhLXB1Yi0yMDcwODkwMjU2MzM3NzY1Ig0KICAgICBkYXRhLWFkLXNsb3Q9IjMzNDA3NDk2ODMiPjwvaW5zPg0KPHNjcmlwdD4NCihhZHNieWdvb2dsZSA9IHdpbmRvdy5hZHNieWdvb2dsZXx8IFtdKS5wdXNoKHt9KTsNCjwvc2NyaXB0Pg==
Терористи показали, як допитують українську жінку-офіцера |Відео новини України

Терористи показали, як допитують українську жінку-офіцера

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Жінка-офіцер вразила своїм патріотизмом і відданістю Україні. В мережі з’явилося відео допиту терористами полонених батальйону «Айдар», серед яких – жінка. Вона настільки мужньо тримається, що на неї не можна дивитися без захоплення й гордощів. Вона не схиляє голови, не приховує свого патріотизму і з гідністю відповідає терористам, що робить на Сході.

– Можно услышать корень Вашей идеи, суть идеи в чём вашей?
– Я давала присягу народу захищати Україну, територіальну цілість України, я давала присягу українському народу.

Про неї зняли не один фільм. Надія Савченко – старший лейтенант української армії, штурман-оператор гвинтокрила МІ-24. Її біографія захоплює. Понад усе дівчина хотіла пілотувати винищувач.

«Для того, щоб літати мені доведеться стати офіцером. Я вважаю, що справжнім офіцером можна стати лише тоді, коли пройдеш срочку. І побуваєш у бойових діях. Як кажеш, понюхаєш пороху. Тільки тоді з людини може вийти офіцер», – сказала Надія Савченко, штурман-оператор гвинтокрила МІ-24.

Їй тричі відмовляли у вступі до Харківського університету повітряних сил, пояснюючи, що жінці не місце в армії. Та по право служити батьківщині вона дійшла самого міністра.

Надію взяли до лав аеромобільної бригади десантників лише після випробування. 15 кілометрів з 15-кілограмовим наплічником на рівні з чоловіками. Згодом, через те, що жінка, не хотіли брати і до Іраку.

«І, коли комбат, який їхав – це був полковник Матяжев. Він там теж загинув. Він сказав: мені потрібні такі солдати як вона», – каже Надія Савченко, штурман-оператор гвинтокрила МІ-24.

Єдиною жінкою-воїном вона була у складі миротворчого контингенту України в Іракові.

«Це така школа виживання. І ти розумієш, що там не ті цінні речі, які цінні тут. Цінності просто міняються за 1 хвилину», – каже Надія Савченко, штурман-оператор гвинтокрила МІ-24.

Повернувшись з Іраку, понад усе хотіла літати. Вступила до університету і нарешті. Та до винищувача Надію так і не допустили. В Україні пілотувати такі літаки дозволено лише чоловікам. І вона стала штурманом гвинтокрила.

«Я точно знаю, якщо мені дадуть винищувач хіба що тоді, коли буде форс-мажор. І напевно тоді, коли останній льотчик відмовиться летіти на якесь завдання, мені дадуть винищувач», – вірила Надія Савченко, штурман-оператор гвинтокрила МІ-24.

Нині Надія Савченко – полонянка терористів. Одна з восьми – число, яке називають самі бойовики – бійців спецбатальйону «Айдар», які днями на Донбасі потрапили до рук противника. Потрапила, бо прийшла забрати своїх поранених.

Російські ЗМІ закидають українській жінці-воїнові причетність до загибелі їхнього журналіста. Тому, в інтерв’ю тим же ж російським ЗМІ, Надія припустила: її можуть не випустити живою. Але страху в неї нема.

«Я вважаю, щаслива та людина, яка вмирає на роботі, яку вона любить. Коли сьорфінгіст накривається хвилею, коли парашутист не розкривають парашут, я знаю, що є люди, які мріють померти саме такою смертю. Напевно я одна з цих людей», – сказала Надія Савченко, штурман-оператор гвинтокрила МІ-24.