PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

На Гогольфесті зіграла діва авангардного піанізму – Маргарет Ленг Тан

Вікна-Новини

Video: На Гогольфесті зіграла діва авангардного піанізму – Маргарет Ленг Тан

Вiкна 18:00

На гастролі – зі своїм
роялем. На фестивалі Гогольфест зіграла діва авангардного піанізму. Маргарет
Ленг Тан. Американка синґапурського походження пів життя дивує світ віртуозною
грою на іграшкове піаніно. Ольга Семак – заслухалася.

За паспортом їй
67. Головний інструмент у житті Маргарет Ленг Тан – іграшкове піаніно. Вона
казково поєднує його з музичною скринькою.

Віртуозно виконує
складного хіта «Бітлз» «Елинор Риґбі».

А це вже п’єса,
що її написано навмисне для її іграшкового піаніно, а ще бруса, велосипедного
дзвоника, горна та свистка потяга.

Маргарет Ленг Тан, піаністка:

В дитинстві я відразу сіла за великого
інструмента. На іграшкове піаніно я навіть дивитися не хотіла. Я ж крута
піаністка. У мене є дорогий рояль. А іграшка, то іграшка, для дітей. Ну от
зараз, мабуть, я таки доросла до іграшкового піаніно.

Свої курдупликові
інструменти вона замовляє в американської фірми. Ззовні цей чорний рояльчик
нічим не відрізняється від звичайного. Та всередині замість струн – металеві трубки
й лише три октави.

Маргарет Ленг Тан, піаністка:

У великому піаніно сотні рухомих механізмів усередині.
А тут лише три. Ось звичайна клавіша, ось молоточок. Він з пластику, часто
зношується. Я сама міняю їх – це дуже легко.

Заввишки
іграшкове піаніно – 51 сантиметр. Маргарет сідає на міні-стільчика, ще й
підбирає ноги.

Маргарет Ленг Тан, піаністка:

Мені дуже зручно. Не забувайте, я з Сінгапуру, а в
Азії сидіти на підлозі, підібгавши ноги – це традиція. Я годинами вправляюся за
інструментом в такій позі й не засиджую ніг.

Ще кумедніше в
житті піаністки гастролі. Бо ж гастролює з власним роялем. Авіакомпанії, буває,
його гублять.

Вона каже, на
відміну від звичайних інструментів, іграшкове піаніно дарує спогади. Його
пласке й підкреслено фальшиве звучання занурює слухачів в дитинство. А ще
концертувати на цьому майже карикатурному пристрої – то був її мистецький
виклик.

Маргарет Ленг Тан, піаністка:

Мені подобається ідея поєднання іграшкових
інструментів. Це яскраво. А по-друге, французький мистець-авангардист Марсель
Дюшан казав: «Поганенькі інструменти вимагають ліпших навичок». Іграшкове
піаніно – це лише іграшка. Але воно може бути справжнім інструментом, з якого
можна видобувати справжню музику. Так, це виклик, це тяжка праця. Та я роблю
цей інструмент солодким для вуха.

Наостанок
епатажна піаністка сіла за дорогий Бегштайн – щоб ніхто не засумнівався в її
майстерності. Й заграла блюзове танго. На дві руки. Ліва була на дорожезному
німецькому роялі, а права – на рідному іграшковому.