PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Безоплатно й без цензури. У Москві кожен охочий міг зняти свій фільм

Вікна-Новини

Video: Безоплатно й без цензури. У Москві кожен охочий міг зняти свій фільм

Вiкна 22:00

Горобиновий сік
замість крови та інтер’єри СРСР. Півтора місяця в Москві працював пересувний
атракціон «Кінофабрика Мишеля Ґондрі». Безоплатно й без цензури зняти свій
фільм міг кожен охочий.

Тут немає
кіно-хлопавки. А режисери чомусь соромляться вигукувати «Мотор».

Усі учасники
кінопроцесу – пересічні росіяни. Пересувний атракціон «Кінофабрика Мишеля Ґондрі»
в Москві презентує центр сучасної культури «Гараж». Кінопавільйони розташували
в парку імені Горького.

Ганна Гурович, учасниця кінопроцесу на «Фабриці
Мишеля Ґондрі»:

Ну, есть же такая тема, что вроде как каждый человек может снять
кино, может быть это правда хоть немножко.

Щогодини на
кінофабрику заступає новий гурт. Ось у цьому – дванадцятеро ентузіастів. Програміст
Даня та математик Костя чи не вперше в житті вжилися в геть нові ролі.

За три години
вони вигадали сценарій, прописали план знімань, розподілили ролі. Та рушили на
майданчик. Режисера як такого нема. Сценарій на ходу вдосконалюють усі разом.
Після кожного дубля ніяковіють. Та остаточним наслідком задоволені. Кажуть,
зробили справжнє російське кіно.

Костя Голубев, учасник кінопроцесу на «Фабриці
Мишеля Ґондрі»:

Мне кажется, наш фильм
о том, к чему приводит пьянство, потому что по сюжету мы все это делаем в
сопровождении так называемой белки, которая схватывается после принятия алкоголя.

Кінофабрика
Мішеля Гондрі – це справжня кінофабрика. Реальні павільйони тут поєднуються з
макетами. Приміром, спочатку тут можна зняти автобан, а потім себе на цьому
автобані в майже реальному авто.

До послуг
кіноманів тут купа костюмів та реквізиту. Найпопулярніші в росіян – форма міліціянта
й маска Кінг-Конга. У павільйонах відтворено купе потяга, приймальня,
буцегарня, кав’ярня, кабінет лікаря та темний провулок. Інтер’єри для Росії
навмисне зробили в дусі брежнєвського застою. Між кіномотлохом заснуло хлопча.

Засновник
кінофабрики – французький режисер Мишель Гондрі – возить її світом уже кілька років.
Він пропагує: кіно – геть не елітарна справа.

Зняти свого «мувика»
до снаги кожному. А дивовижні кіносвіти можна створити з підручного сміття. Про
цю ідею доступності «найважливішого з мистецтв» Ґондрі зняв дві власні фільми –
«Перемотування» та «Наука сну». Одне з головних правил його кінофабрики – суцільна
імпровізація й жодного повторення вже відомих кіношедеврів. Хоча від римейків
росіяни не втрималися.

Виталина Колемагина, координатор гурту на «Фабриці
Мишеля Ґондрі»:

Дети переснимали
историю
«Репки». Они вытаскивали,
скажем так, своего коллегу из тюрьмы и фильм называется
«Репа».
Также переснимали фильм Ларса фон Триера
«Догвилль»
и его называли
«Как Собакино».

За два місяці на
фабриці зняли понад 300 фільмів – усі на полицях відеосалону. Найудаліший на
думку кураторів – кіноопус за назвою «Як загартовувалася дочка». Кілька
московських пенсіонерів потрапили до гурту відірваних столичних тусівників і разом
зняли сміливу стрічку про хлопця, що робить операцію зі зміни статі. Та
найчастіше люди, кажуть, хотіли розіграти на кінокамеру сцену вбивства.

Віталіна Колемагина, координатор гурту на «Фабриці
Мишеля Ґондрі»:

Они хотят снять что-то
ужасно кровавое, но в любом случае
, крови здесь нет. В реквизите мы ее не предоставляем. Максимум – это черноплодная
рябина, которая растет у нас на заднем дворе.