PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У столичних гуртожитках перенаселення та відсутність душу

Вікна-Новини

Video: У столичних гуртожитках перенаселення та відсутність душу

Вiкна 22:00

Один душ на
півтисячі душ. І замість двох – шестеро сусідів. Це – сучасний студентський
гуртожиток у столиці. Молодь скаржиться, їх змушують користуватися вдвічі
дорожчим Інтернетом і своїм коштом ремонтувати будівлю.

Їх зняли з пар і дали
граблі. Їхні товариші кепкують – другий курс сьогодні погнали в рабство.

Куратор повідомляє:
наказ ректора авіаційного університету. Гребуть усі, за графіком.

Хлопці на гроші
за земельні роботи не претендують. Розплатитися з ними обіцяли оцінками.

Студент:

Ктото
обещал
«пятёрик», ктото
еще чего обещал.
Ну, как всегда много наобещают
ничего
не будет.

Два роки студентства
позаду. Вони дорослі, розуміють, є обіцянки, а є – реальність. Приміром, у цій
кімнаті жити має троє, так казали при вступі.

Студент:

На сайті до сих пір написано, що 2-4 людини… Нас
шестеро.

На поверсі, де
мешкають ці студенти, є вбиральня. Вони вже до неї звикли, кажуть, шокувати
вона може хіба першокурсника, який ще не втягнувся в доросле життя.

Ці кадри точно не
увійдуть в рекламний ролик Національного авіаційного університету. Який
абітурієнт захоче тут чистити зуби? За два роки життя в гуртожитку подорожчало
вдвічі, але вдвічі комфортніше не стало.

«Вiкнам» хотіли
показати ще душ. Він один на весь гуртожиток – п’ятсот душ. Утім його зачинено,
вдень туди неможна, студента привчають до щадного режиму.

Студент Артем
сідає до ноутбуку. Розповідає про ще одне доросле відкриття. У гуртожитках –
монополія на Інтернет, дозволено тільки один кабельний провайдер, що домовився
з керівництвом. Він поставив ціни, вдвічі вищі за ринкові, та заборонив
ділитися Інтернетом – кожен ноутбук у кімнаті має свій окремий Інтернет. У цій
кімнаті – чотири ноутбуки.

Студент:

За кімнату ми платимо кожний по сто гривень.
Чотириста гривень за місяць.

Офіс провайдера
поруч у гуртожитку. Там пояснюють: у будинках поруч – усе вдвічі дешевше, бо
там люди, а тут установа.

Щомісяця за Інтернет
гуртожитки НАУ платять майже півмільйона гривень. Ще одна стаття доходів –
сезонна. Це ательє, теж у гуртожитку. В черзі – студенти-першокурсники, їм
наказали обов’язково придбати форму.

Студенти:

А скільки коштує?

2000 гривень.

І ви всі принесли зараз по
дві тисячі?

Ні, ми вже давно заплатили…

Кажуть, надо куплять форму. Викладачі тонко натякають…

Студент Артем теж
свого часу купив форму. Досі не зрозумів – нащо.

Студент:

У мене дома я її з поліетилену не достав. Якість погана.
Я її пару разів одягнув, вона вдома валяється і більше нікому не треба.

«Вiкна»
звернулися до адміністрації університету по коментарі, там твердять: до
листопада всі, хто може говорити про гуртожитки та здирство – у відпустках.