PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

В Україні стало неможливо захистити природу

Вікна-Новини

Вікна 18:00

Захистити природу в Україні стало неможливо. Через правову колізію екологи не можуть більше створити жодного заповідника чи заказника. А отже – захистити ліс від вирубки й забудови. Натомість, інший шлях – заповідання через указ президента саботується місцевими громадами. Чому Україна може залишитися без заповідної справи, та хто не дає Президенту створювати нацпарки – знає Ігор Андрющенко.
Заказником Нагольний Кряж на Луганщині захисники природи пишаються. 500 гектарів унікальних в межах України степів, кілька десятків червонокнижних видів тварин та рослин – усе це стало заповідним цієї весни. Голова сільради, що активно допомагав у створенні, каже, встигли врятувати степи від забудови та знищення.
Микола Стужук, Матвіївський сільський голова:
Вполне возможна была бы здесь добыча полезных ископаемых, знаете, что при добыче уничтожается вся флора. Будем надеяться, спасли.
Але Нагольний кряж став останнім успіхом екологів. Уже кілька місяців в Україні неможливо зробити заповідною жодну територію.
Стоси паперів, місяці роботи наукових установ, усе це перекреслено неточністю законодавства. Адмінреформа скоротила органи міністерства, що опікувалися заповіданням. А от передати їхні функції іншим установам просто забула.
Олексій Василюк, заступник голови національного екологічного центру:

Виходить, що обласні управління мінприроди ліквідували за непотрібністю, за потрібністю створили органи при обладміністраціях, але ці нові органи не мають права займатися створенням об’єктів ПЗФ. Вся робота по заповіданню в Україні, на ній поставлена крапка. Я надіюся, що питання це – суто технічне. Будуть внесені зміни в законодавство.
У міністерстві екології чекають від депутатів змін до закону, які дозволять засновувати заповідники. Кажуть, єдиний шлях, що залишився нині, аби захистити територію – це безпосередній указ Президента. Але якщо до 2010 року так започаткували понад 40 парків, то за останні 3 роки – жодного. На підписі у Президента – 10 указів. Серед них і про створення нацпарку Біличанський ліс поблизу Києва.
Григорій Парчук, керівник відділу розвитку природно-заповідного фонду Мінекології:

Труднощі певні є, але вони пов’язані не з президентом. Це насамперед стосується заборони мисливства в біосферних зонах нацпарків.
Але як мисливство може вибити заповідну справу? Екологи пояснюють – ще 3 роки тому полювання в нацпарках було дозволено. Але закон під тиском захисників природи змінили. Депутати та чиновники на місцях, що полюбляли полювати, позбулися своїх угідь, і стали саботувати створення нових нацпарків. Виконкоми міст та селищ перестали погоджувати проекти нацпарків і почали судитися з міністерством.
Григорій Парчук, керівник відділу розвитку природно-заповідного фонду Мінекології:
Підготовка матеріалів проекту створення це боротьба. Коли ми створювали нижньосульский природний парк, окремі депутати організовували кампанії проти нас, в газетах такі статті були! Це було страшно!
У Міністерстві сподіваються, заповідну справу в Україні не знищують навмисне, вона лише переживає скрутні часи через правову колізію. Екологи обіцяють протестні акції та пікети, якщо зміни до закону так і не будуть ухвалені. Але що робити з мисливським лобі на місцях, не знають ні ті, ні інші.