PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Батьки-інваліди з ДЦП, в яких забрали новонароджену доньку, звернулися до суду

Вікна-Новини

Video: Батьки-інваліди з ДЦП, в яких забрали новонароджену доньку, звернулися до суду

Вікна 22:00

У Криму в батьків-інвалідів, що хворі на ДЦП, місяць тому забрали новонароджену дитину. Чиновники кажуть, що батьки ледь собі дають раду, тож про маля дбати не зможуть. Але подружжя ладне віддати усе, аби дитина була з ними. У розпачі батьки звернулися до суду. 
Вони позиваються на посадовців симферопольської міськради. Вимагають, аби віддали донечку Есфір і документи, що підтверджують народження дівчинки. 
Сьогодні попереднє слухання у справі. Але потрапити на нього позивачам у візочках самотужки не вдається. У завузькі двері візок не пройде. Анатолія на руках уносить до приміщення правозахисник. Дружина Світлана залишається чекати новин біля суду. 
Слухання перебігає швидко і за зачиненими дверима. По закінченню Анатолій розповів – суддя узяв позов до розгляду та засідання в суті призначив на 6 вересня. 

«Хотим, чтобы признали наши права. Мы такая же семья, как и все остальные. На самом деле, если Господь дал, то он знает, кому дал её! Они бы сами попробовали – своих детей отдавали куда-нибудь!», – плачучи каже батько Анатолій Шугаєв.
Тим часом правозахисники, які опікуються родиною, впевнені, що посадовцям простіше відібрати в батьків дитину, ніж створити належні умови життя для родини з особливими потребами.
«Инвалидам просто не дают рожать: эти аборты, вынуждают их делать стерилизацию, всеми способами добиваются того, чтобы они не рожали», – пояснює правозахисник Ричард Сидней.
Своєю чергою, представники соціальних служб упевнені, що правозахисників цікавить лише власний піар, а ніяк не добробут родини. Вони запевняють – через тяжку хворобу батьки не в змозі подбати про маля. Саме тому маленькій Есфір ліпше буде в названій родині чи дитбудинкові. А не з такими батьками.
З суду подружжя їде в поліклініку провідати доньку. Анатолієві і Світлані знову доводиться мужньо долати всі перешкоди на шляху до неї. Але піднятися на третій поверх батьки не в змозі, бо у лікарні нема жодних пристосувань для інвалідів на візках. Тому зустрічі з дитиною відбуваються в актовій залі на першому поверсі. 
Від народження свою доньку вони бачили всього 5 разів по півгодини. Маленька Есфір тягне до них крихітні ручки, а ті ледь стримують сльози.