PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Українець-екстремал доведе, що немає межі людських можливостей

Вікна-Новини

Video: Українець-екстремал доведе, що немає межі людських можливостей

Вікна 22:00

Дніпропетровський мандрівник в одномісному човні подолає майже 2,5 тисячі кілометрів по Дніпру до Чорного моря й назад. В експедиції хоче з’ясувати межу людських можливостей, коли довкола смертельна небезпека.
Аліса, донька мандрівника-екстремала з хвилюванням спостерігає, як він бореться із зустрічним вітром та високими хвилями і довго не може пристати берега. Вона – єдина дівчина в Україні, в чию честь названий цілий льодовик, відкритий батьком. Але від того не легше, каже, його не бачить місяцями.
«Конечно же, он пропускает события. Если его нету год – это все ДР, все 8 марта. Для нас большой подарок, что он связывается с нами, мы слышим его по телефону. Причем в тайге это сложно сделать. Он специально залазит на сосну или вершину какую-нибудь, только чтобы связаться», – розповідає донька мандрівника-екстремала Аліса Гордієнко.
Сергій – професійний мандрівник. За останні 30 років двічі побував на Північному Полюсі, обійшов на лижах Антарктиду, пробирався через джунглі Амазонки і став спеціалістом з екстремального одиночного виживання. Рідні кажуть, вже звикли і відмовити від небезпечної подорожі навіть не намагаються.
«Мы уже не и не пытаемся. Пытаемся дать советы, отговорить от чересчур опасного мероприятия, но в основном он все решает сам. У нас очень большая выдержка выработалась с годами. Папа занимается этим давно. Мы привыкли, но каждый раз это большое волнение», – каже донька мандрівника-екстремала Аліса Гордієнко.
Цього разу чоловік сплавляється на каяці – одномісному човні з єдиним веслом та мінімумом спорядження. Проти морської стихії лише сила м’язів та духу.
«Если это океан, то шторм начинается не внезапно, он разрастается, а здесь получается локальный шторм. Волна в Черном море короткая. В этом и опасность, она разбивает суда. Я буду в шторм стараться уходить в береговую зону, но если меня застанете, я буду, конечно, барахтаться», – пояснює мандрівник-екстремал Сергій Гордієнко.
Чоловікові доведеться боротися не лише з зустрічним вітром, а й течією, яка може віднести аж до Болгарії. Тим не менше, Сергій не шукає легких шляхів, і хоче вивчити, а потім передати іншим техніку виживання в екстремальних умовах. Заходитиме у кримські міста та читатиме лекції.
«Экстрим для меня – это неглавное. Я не иду не за каким ощущениями. Я в первую очередь ученый и моя тема – психология выживания, принятия решения. Это то, что я выкладывают в свои лекции, книги. У меня по дороге встречи со студентами, школьниками – главная моя задача: помочь им принимать решения в очень сложных ситуациях», – каже мандрівник-екстремал Сергій Гордієнко.
За 100 днів чоловік планує подолати майже 2,5 тисячі кілометрів. Ця експедиція є частиною підготовки до подорожі на Північний полюс, запланованої наступного року. Та головне чоловік хоче довести: у жодній ситуації не потрібно здаватися, бо людським можливостям немає меж.