PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

У Харкові пов’язали верблюда-людожера

Вікна-Новини

Вікна 22:00

Верблюд був настільки голодним, що вкусив за голову директора зоопарку. Унікальні кадри «Вікна» зафільмували у харківському звіринцю. Саме туди відрядили верблюда, якого вчора знайшли на околиці міста. Він, голодний, облізлий, тинявся мікрорайоном. Тварину помітили дівчата й одразу викликали міліцію. 
Коли верблюда вже затягли в машину, з’явилася жінка, назвалася господинею. Так і з’ясували – звати верблюда Верблюдом, точніше, Кемелом. Але документів на улюбленця, не показала. Тож тварини не віддали – повезли до зоопарку. Сьогодні власниця Кемела, Олена Таранченко заявила: тварину у неї викрали. 
Справді, живе жінка через дорогу, тут її старенький будиночок, поряд якісь руїни, сміття, кілька собак. Де саме й як тут жив верблюд, не показує. Твердить лише – був прив’язаний. Що міг сам відв’язатися, не відкидає. Чому не спорудили для улюбленця загорожі чи вольєри для Кемела – жінка каже, що не було потреби.

«Ну, вы меня извините, это обыкновенное домашнее животное! Которое используется и как вьючное, и мясо, и молоко, и шерсть. Будем так говорить, приравнивается к корове. Я являюсь полноправным хозяином этого верблюда!» – відповіла харків’янка Олена Таранченко.
Знайда у вкрай тяжкому стані, дорікають господині у зоопаркові, де оселився Кемел. Купа захворювань, паразити, ледь стоїть на ногах, до того ж – виснаження. 
Вже другий день новий мешканець харківського зоопарку не може відірватися від шматка з сіллю. Зоологи кажуть, це свідчить про шалений дисбаланс мінералів в організмі тварини. 

«Вот он вчера с такой жадностью набросился на еду, на сено, солому, и съел больше, чем суточный запас, то есть, он съел больше 30 кг сена, соломы. Когда ему потом предложили тыкву, зеленые ветки – он просто вырывал из рук, и до сих пор эта жадность к еде!» – каже Олексій Григор’єв, директор харківського зоопарку.
Кемел ніби вирішує підтвердити, що голодний – й шокує «Вікна»: хапає свого годувальника просто за голову. 
Та директор звіринцю заспокоює: все гаразд, ушкодження незначні, але верблюд справді агресивніший, ніж його товариші у сусідній вольєрі. 
Олексій Григор’єв закидає колишнім господарям Кемела жорстоке поводження з тваринами. Й уже звернувся до природоохоронної прокуратури. Ті ж, своєю чергою, мають наміри через суд повернути тварину.