PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Батькам-інвалідам з ДЦП досі не віддають новонароджену доньку

Вікна-Новини

Video: Батькам-інвалідам з ДЦП досі не віддають новонароджену доньку

Вікна 22:00

Вони не бачили своєї дитини майже місяць. «Вікна» вже розповідали історію кримської родини інвалідів з ДЦП, у яких народилася здорова дівчинка. Але посадовці забрали маленьку Есфір у батьків, бо вважають, що вони не в змозі про неї піклуватися. Утім, нещодавно у ще однієї пари, яка теж хворіє на ДЦП, народилася прекрасна донечка – і про те, щоб її забрати, навіть і мови не було. 
У тісній кімнаті геріатричного інтернату Анатолій і Світлана переглядають на комп’ютері світлини донечки Есфірі. Вони тепер переважно бачать свою дівчинку саме так. Майже відразу після її народження представники соцслужб віддали немовля в дитбудинок, бо вважають подружжя занадто хворим, щоб самостійно піклуватися про маля. 

«Видели последний раз три недели назад, объяснили, что негласный карантин. Бывало так – вынесли, показали и все. В основном сами, через друзей, через знакомых на троллейбусе добираемся. Свидания проходят под контролем, санитарки смотрят на часі – извините, извините, нам кормить, у нас обход», – розповідає Анатолій Шугаєв, батько Есфіри.
Наразі батьки судяться з міськими урядниками й вимагають повернути їм дитину. Та все – намарно.
«Апелляционный суд оставил в силе решение Киевского районного суда. Ребенок остался без грудного вскармливания и без опеки, без заботы, без ласки и без родительского тепла», – повідомив правозахисник Ричард Сидней.
Іншій молодій родині з Сімферополя неймовірно пощастило. Інна та Денис одружилися рік тому. Нещодавно в них народилася здорова донечка Олеся, хоча подружжя теж хворіє на ДЦП. 
«Мы безумно счастливы, дочка нас радует, она похожа на нас. Бабушки, дедушки, все так рады, все в восторге, и если бы не они, было бы нам очень трудно», – каже Інна Предеїна, мати Олесі.
Закохані кажуть – коли почули історію родини Шугаєвих, мало не зомліли.
«В силу каких-то обстоятельств, что они там инвалиды, у них забирают ребенка – это, конечно, возмущает. Если бы им выделили квартиру, какой-то персонал, людей, которые могли бы им помочь, мне кажется, это решило бы их проблему в полной мере», – каже Інна Предеїна, мати Олесі.
Дізнавшись про Інну та Дениса, Шугаєви спробували апелювати їхнім прикладом на судовому засіданні. Але нічого з того не вийшло. 

«Мы сказали об этом на суде, на что нам ответили, что степень инвалидности есть разная. Чиновники делают все возможное и невозможное для того, чтобы семья не воссоединилась», – розповів Анатолій Шугаєв, батько Есфіри.
Нині крихітна Есфір живе в республіканському дитбудинку «Ялинка». Поруч не мама й тато, а чужі тітоньки-медпрацівниці. Переконують, дівчинку просто обожнюють. Але визнають – батьків не заміниш.

«Сами видите, какая она красотка, красавица, вылитый папа, характер у нее замечательный, она очень добрая, улыбается, очень контактная. Понимаете, ребенку нужны родители, потому что идет поток любви, поток энергии, который ребенку могут дать только родители. Конечно, ребенку хорошо будет с родителями», – вважає Наталя Левченко, медсестра дитбудинку «Ялинка».
Батьки теж не уявляють життя без власної дитини й мають намір боротися за доньку до останнього.