PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9InZpa25hLnN0Yi51YSIgc3JjPSIvL3BsYXllci52ZXJ0YW1lZGlhLmNvbS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC8yLjAxL291dHN0cmVhbS11bml0Lm1pbi5qcyI+PC9zY3JpcHQ+

Мати грабувала дитсадки і священика не заради своїх 6-х дітей, а для себе

Вікна-Новини

Video: Мати грабувала дитсадки і священика не заради своїх 6-х дітей, а для себе

Вікна 22:00

На Тернопіллі мати шістьох дітей пограбувала декілька дитячих садочків, школу, та ще й священика. І крала – не для дітей, і не через безвихідь. А для себе. Бо надто любить цукерки і чоловіків. 
Пані Ольга прийшла на роботу до садочка близько дев’ятої ранку. Біля дверей з ключем у руках уже чекала її помічниця. Жінка намагалася відімкнути замок, але він не піддавався.
Увійшли до приміщення і зрозуміли. Пограбували! Злодюжка вдерся, розбивши вікно. А далі, як у казці про Машу та ведмедів. Поїв цукерки з дитячих подарунків. Порозкидав обгортки. Виспався на дитячих ліжечках і втік, прихопивши ноутбук.
Вона – це Маша. Точніше, Марія – 32-річна мати шістьох дітей. З’ясувалося, це вона за кілька днів обчистила три дитячих садочки та школу. А ще вдерлася до будинку священика, поки той правив у церкві.
У селі кажуть, що крала не для своїх дітей, і не через скруту. Просто любить красиве життя і компанію чоловіків. На них, подейкують, і спускає гроші. А малечею весела матуся переймається найменше. 
«Веде аморальний спосіб життя. Коли чоловік на сезонних роботах. То немає її вдома, пропадає на дві, три ночі. Свекруха приходить, жаліється, що діти лишаються самі», – каже сільський голова Володимир Татарин.
А коли повертається додому, ще й руки розпускає.
«От я з вами балакаю, будете бачити, що вона мене буде бити. Я 10 днів була у шпиталі, вона як злапала мене до одвірка, то у мене вухами кров пішла», – розповідає свекруха Марії Ганна Слободян.
Марія ніде не працює. Останні роки живе на дитячі гроші. Від держави отримує 7 тисяч щомісяця. Допомагає й колишній чоловік. Він по півроку на заробітках у Росії. Але все, що жінці на дітей дає, у неї як вода крізь пальці. 
Поки Іван на чужині, а Марія «у справах», дітей глядить свекруха. Допомагає і найстарша донька – 14-річна Оксана. Так-сяк пораються, тож і не впали досі в око соціальним службам. 
Проблеми з законом у жінки не вперше. Кілька років тому її вже ловили на крадіжках. Тоді багатодітну матір пожаліли і засудили до умовного терміну. Думали – виправиться, але не сталося. Після крадіжок у садочках проти жінки знову порушили справу. Поки що вона – під домашнім арештом. А колишній чоловік Марії особисто написав заяву, аби її позбавили батьківських прав.
Якщо дітей у Марії таки заберуть, тиснути на суддів уже не вдасться. За крадіжки їй загрожує до 8 років ув’язнення.