PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+

Загиблий водій польського рейсу рятував автобус до останнього

Вікна-Новини

Вікна 22:00
 
Він тримав кермо до останнього, аби врятувати людей. Пасажири злощасного рейсу «Познань-Коломия» повернулися додому і розказали «Вікнам» усі деталі трагедії. Люди в один голос твердять – водій «Неоплану» до останнього рятував автобус, хоча міг на ходу вискочити і вижити. Тепер для українців загиблий водій Павло – справжній герой. 
До Прикарпаття повернулися 13 українців – пасажири трагічного рейсу «Коломия-Познань». Ті, які відбулися незначними травмами. Сюди їх доправили коштом польської сторони. Серед них і другий водій міжнародного рейсу – рідний брат загиблого Павла Циганчука – Олег. Зараз чоловік у шоковому стані і на зв’язок не виходить.
«Молодий хлопець, ми навіть їхали сюди, то він ще був у стресовому стані. З Познані до Варшави він їхав за кермом, і у Варшаві вони змінилися. Він був у такому штопорі, психологи години 2 з ним працювали», – розповів пасажир автобуса Ігор Макарук.
Ігор Макарук – чи не єдиний пасажир, який бачив мить зіткнення легковика із автобусом. Поки всі спали, він дивився у вікно. Каже: «Неоплан» проїздив перехрестя на швидкості не більше як 60 км за годину. Назустріч на шаленій швидкості вилетів легковик.
«Автобус перекидається, накриває собою цю машину і вдаряється в дерево. Страшна річ сталася, велике щастя, що в автобусі було мало людей, бо якби було більше – це б було місиво. Паніка. А так всі допомагали один одному, витягували. Лиш кричали – водій мертвий», – згадує пасажир автобуса Ігор Макарук.
Чоловік твердить – лише завдяки водієві ніхто з пасажирів не загинув. Павло Циганчук до останнього намагався втримати кермо.
«Він міг кинути автобус і врятуватися, а він до останнього рятував автобус. Він врятував нам життя честь і хвала йому. Коли один слідчий задав питання, я так зрозумів, що вони хочуть зняти вину з польського водія, от питають: виною смерті є не водії легковика, а дерево??? Кажу – ні, шановні панове, дерево не виросло на дорозі», – каже пасажир автобуса Ігор Макарук.
Власник автобуса – батько загиблого водія. «Неоплан» він здав в оренду коломийському автопідприємству. Його керівництво також щойно повернулося з Польщі.
«Ідеальна дорога, розумієте. Водій їде собі. Тут на величезній швидкості збоку, там знак стоїть стоп. Нашому – головна дорога. Цей без тормозів, без нічого на повній швидкості влітає. Він фактично підняв «неоплан», десь вагою 20 тонн…», – відповів В’ячеслав Остапа, голова правління ПАТ «Коломийське АТП».
У лікарні міста Познані досі залишаються п’ятеро українців. Троє – в тяжкому стані. Та вже за кілька днів їх мають доправити на батьківщину. Сюди відправлять і тіло загиблого Павла Циганчука. Похорон запланували на суботу. Його сім’ї, а також усім постраждалим та навіть підприємству, якому належить міжнародний рейс, польська сторона має виплатити страхування.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: